поділ

ПОДІ́Л, до́лу, ч.

1. Низько розташована місцевість; низина.

За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (І. Нечуй-Левицький).

2. Нижній край сукні, спідниці, пальта і т. ін.

Як ухопить [Галя] зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу аж до самого стану... (Панас Мирний);

Під вікнами .. зупиняється .. віз, і з нього обережно .. зсовується отець Миколай. Чим ближче його ноги опускаються до землі, тим вище підіймається на полудрабок поділ святешної ряси (М. Стельмах);

Вишивка, як правило, узгоджувалась з формою і кроєм одягу. Так, в жіночій сорочці вишивали .. чохли, поділ (з наук. літ.);

* Образно. Був похмурий день; дощ не йшов, але хмари клубочилися над самою землею. Їх поділ зачіпався за дерева (І. Сенченко).

ПО́ДІЛ, у, ч.

1. Дія за знач. поділи́ти, поділя́ти 1.

Завершено .. поділ території кожного міста, району на переписні відділи, інструкторські і лічильні дільниці (з газ.);

Йому з поділу зисків тої ярмарки припала би гарна сума, – може, ціла тисяча ринських! (І. Франко);

Терентій недолюблював пана і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми (М. Стельмах).

2. Дія і стан за знач. поділя́тися 1.

Такий вид ядерної реакції, при якій важке ядро розщеплюється на два ядра-осколки приблизно рівної маси, називається ядерною реакцією поділу (з навч. літ.);

// біол. Процес безстатевого розмноження рослинних і тваринних клітин.

Розмножуються бактерії простим поділом (з наук. літ.).

3. Ряд позначок (перев. горизонтальні риски, лінії) на вимірювальній шкалі.

Рівна, гладенька рейка з білими рисками поділу тихо, без плюскоту пішла вглиб (О. Донченко).

4. Місце, де щось розділяється, роз'єднується; лінія, яка розділяє, роз'єднує що-небудь.

Тут кордон. Землі і лісу поділ, Тут межа, що відділяє нас (М. Шеремет).

(1) По́діл вла́ди політ., юр. – принцип у конституційному праві, згідно з яким владу в державі здійснюють три незалежні гілки влади (виконавча, законодавча і судова), які зрівноважують одна одну.

Курс на єдиновладдя Рад суперечив досвіду людства, яке в процесі суспільного розвитку виробило принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову – як необхідну передумову демократії (з навч. літ.);

Конституція України, визначаючи підґрунтя побудови правової держави і громадянського суспільства: поділ влади між різними державними інституціями, пріоритет прав людини і громадянина, судовий захист цих прав і т. ін. (з наук.-попул. літ.);

(2) По́діл церко́в, іст., церк. – історичне розділення в 1054 році н. е. християнської церкви на католицьку і православну, основна причина якого – суперництво між римськими папами та константинопольськими патріархами.

△ (3) По́діл По́льщі, іст. – розчленування Польської держави між Росією, Пруссією та Австрією в 1772, 1793 і 1795 роках;

(4) По́діл пра́ці – диференціація, спеціалізація трудової діяльності, співіснування різних її видів.

Суспільний поділ праці;

Технічний поділ праці;

(5) Пропорці́йний по́діл – поділ величин на частини, прямо пропорційні заданим числам.