пожалування
ПОЖА́ЛУВАННЯ, я, с.
1. заст. Дія за знач. пожа́лувати 4.
Старшина й шляхта наполегливо домагались від царського уряду не тільки пожалування маєтків і кріпаків, а й зрівняння в правах з російським дворянством (з наук. літ.).
2. іст. Приношення, пожертва на користь кого-, чого-небудь.
За сприяння духовенству, за багаті пожалування вона [церква] ладна була всіляко його [Хло-двіга] вихваляти і допомагати йому тримати в покорі народ (з навч. літ.);
// Подарунок, винагорода за послуги; жалування.
[Ульріка:] То рицар Ольбрахт з Вільни, що привіз Пожалування пану воєводі (І. Кочерга);
Бразд повернувся, і, як говорили люди, з великою данню. Цілий міх привіз із собою, але крім того ще й княжу печать, пожалування (С. Скляренко).
3. діал. Співчуття, жаль.
Вона все ж таки була .. дівчина гідна пожалування. Яке її життя?.. Її мати – стара жінка... браття живуть кожний для себе (О. Кобилянська).
Значення в інших словниках
- пожалування — пожа́лування іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- пожалування — -я, с. 1》 заст. Дія за знач. пожалувати 4). 2》 іст. Приношення, пожертвування на користь кого-, чого-небудь. || Подарунок, винагорода за послуги; жалування. 3》 діал. Співчуття, жаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожалування — ПОЖЕ́РТВА (дарунок, внесок у вигляді грошей або яких-небудь речей на користь якоїсь особи, установи), ПОЖЕ́РТВУВАННЯ, ЖЕ́РТВА рідше, ПОЖА́ЛУВАННЯ заст., ПОДАЯ́ННЯ заст., ДАЯ́ННЯ заст., уроч., ДА́ТОК заст., ПОДА́ЧА заст. Словник синонімів української мови
- пожалування — ПОЖА́ЛУВАННЯ, я, с. 1. заст. Дія за знач. пожа́лувати 4. Старшина й шляхта наполегливо домагались від царського уряду не тільки пожалування маєтків і кріпаків, а й зрівняння в правах з російським дворянством (Укр. іст. ж., 1, 1960, 114). 2. іст. Словник української мови в 11 томах