покажчик

ПОКА́ЖЧИК, а, ч.

1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін.

Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат, .. зупинивсь на хвилину (П. Куліш);

Крім дорожних сигнальних знаків, в населених пунктах і на дорогах встановлюються різні покажчики (з навч. літ.);

Як навмисне, і покажчиків не було ніяких. Стирчали самі похилені стовпчики (Яків Баш);

Світловий покажчик.

2. Контрольно-вимірювальний прилад.

Покажчик температури води призначений для контролю за температурою води у системі охолодження двигуна (з навч. літ.).

3. Довідкова книжка або довідковий список, доданий до книжки.

Нема часу поритися в “Полном Собрании Законов”. Сьогодні трошки був копирснув, та нічого не виудив, бо алфавітний покажчик такий, що .. в йому голову заморочиш (Панас Мирний);

Бібліографічний покажчик.

4. заст. Те саме, що пока́зник 1, 2.

△ (1) Цифербла́тний пока́жчик рівнова́ги, спец. – вимірювальний пристрій циферблатних ваг із змінним положенням рівноваги.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покажчик — пока́жчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. покажчик — (на шляху) знак <�стрілка, тичка>, р. показник; (теплоти) вимірювач; (у кінці книги) індекс; (бібліографічний) довідник. Словник синонімів Караванського
  3. покажчик — [покажчиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. покажчик — -а, ч. 1》 Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Світловий покажчик. 2》 Контрольно-вимірювальний прилад. 3》 Довідник або довідковий перелік (список). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покажчик — див. індекс Словник чужослів Павло Штепа
  6. покажчик — У книжках (переважно наукових, атласах) — звичайно алфавітний (рідше хронологічний або комбінований) допоміжний список прізвищ (п. прізвищ), топографічних назв (географічний п.), термінів (предметний... Універсальний словник-енциклопедія
  7. покажчик — ПОКАЗНИКИ́ (факти, що свідчать про результати якоїсь роботи, якогось процесу, про кількість чогось тощо), ДА́НІ, ПОКА́ЖЧИКИ заст.; ЦИ́ФРИ розм. (такі факти, виражені в числах); ПОКАЗА́ННЯ (вимірювальних приладів). Словник синонімів української мови
  8. покажчик — Пока́жчик, -ка і пока́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покажчик — ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат,.. зупинивсь на хвилину (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах