покажчик

пока́жчик

[покажчиек]

-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покажчик — пока́жчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. покажчик — (на шляху) знак <�стрілка, тичка>, р. показник; (теплоти) вимірювач; (у кінці книги) індекс; (бібліографічний) довідник. Словник синонімів Караванського
  3. покажчик — -а, ч. 1》 Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Світловий покажчик. 2》 Контрольно-вимірювальний прилад. 3》 Довідник або довідковий перелік (список). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покажчик — див. індекс Словник чужослів Павло Штепа
  5. покажчик — ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат, .. зупинивсь на хвилину (П. Словник української мови у 20 томах
  6. покажчик — У книжках (переважно наукових, атласах) — звичайно алфавітний (рідше хронологічний або комбінований) допоміжний список прізвищ (п. прізвищ), топографічних назв (географічний п.), термінів (предметний... Універсальний словник-енциклопедія
  7. покажчик — ПОКАЗНИКИ́ (факти, що свідчать про результати якоїсь роботи, якогось процесу, про кількість чогось тощо), ДА́НІ, ПОКА́ЖЧИКИ заст.; ЦИ́ФРИ розм. (такі факти, виражені в числах); ПОКАЗА́ННЯ (вимірювальних приладів). Словник синонімів української мови
  8. покажчик — Пока́жчик, -ка і пока́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покажчик — ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат,.. зупинивсь на хвилину (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах