покажчик

ПОКАЗНИКИ́ (факти, що свідчать про результати якоїсь роботи, якогось процесу, про кількість чогось тощо), ДА́НІ, ПОКА́ЖЧИКИ заст.; ЦИ́ФРИ розм. (такі факти, виражені в числах); ПОКАЗА́ННЯ (вимірювальних приладів). Біля конторки майстра Мазуренка росли невисокі молоді топольки. Між ними стояла дошка показників роботи бригад (В. Собко); З гарячковою швидкістю вийняв він з кишені маленьку книжечку, де записані потрібні йому статистичні дані про Примор'я (О. Довженко); Там — виставка машин, Літератури — тут, Деінде — виставка багатств природних. У виставках — покажчики і рухачі культур... (В. Еллан); Колгосп тоді вважався середнім, цифри були справні, але що ховалося за тими цифрами, гаразд знав лише Грек (Ю. Мушкетик); Корабель-супутник був устаткований науковою апаратурою для дослідження умов космічного польоту і одержання об'єктивних показань про стан космонавта (з газети).

СИГНА́Л (умовне попередження, умовна вказівка), ЗНАК, ПОЗИВНІ́, ГА́СЛО, ПОВІ́СТКА, ОПОВІ́СТКА рідше, ПОКА́ЖЧИК, ПОКАЗНИ́К, ПО́КЛИК.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покажчик — пока́жчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. покажчик — (на шляху) знак <�стрілка, тичка>, р. показник; (теплоти) вимірювач; (у кінці книги) індекс; (бібліографічний) довідник. Словник синонімів Караванського
  3. покажчик — [покажчиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. покажчик — -а, ч. 1》 Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Світловий покажчик. 2》 Контрольно-вимірювальний прилад. 3》 Довідник або довідковий перелік (список). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покажчик — див. індекс Словник чужослів Павло Штепа
  6. покажчик — ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат, .. зупинивсь на хвилину (П. Словник української мови у 20 томах
  7. покажчик — У книжках (переважно наукових, атласах) — звичайно алфавітний (рідше хронологічний або комбінований) допоміжний список прізвищ (п. прізвищ), топографічних назв (географічний п.), термінів (предметний... Універсальний словник-енциклопедія
  8. покажчик — Пока́жчик, -ка і пока́зник, -ка; -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покажчик — ПОКА́ЖЧИК, а, ч. 1. Напис або який-небудь знак (стрілка, тичка і т. ін.), що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь і т. ін. Як побачив він у Горбі стовп з покажчиком дороги на Фрейденштат,.. зупинивсь на хвилину (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах