покарбувати

ПОКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

1. Вкрити карбами, порізати поверхню чогось.

Покарбував, мов пугою по воді (Номис);

// Позначити карбами що-небудь для обліку, запам'ятовування.;

// перен. Перетяти або вкрити чимсь поверхню землі.

2. Прикрасити різьбленням який-небудь предмет.

Викував її [чарку] і покарбував сам старий Шрамов незадовго до своєї смерті (В. Кучер).

3. Порізати, посікти тіло людини чим-небудь гострим.

Трапилось нечуване на Січі: козак канівського куреня Остап завів з ним сварку, бійку і ще й покарбував ножем (П. Панч);

– Нам тільки протриматись до приходу Білого з Малим або Ісаєва, а тоді ми їм [туркам] покарбуємо спини так, що й рідна мати не пізнає (С. Добровольський);

// заст. Зробити розтин трупа.

Його покарбували, потім зшили й поховали (Панас Мирний).

4. Перетяти поверхню шкіри (про зморшки, шрами, рубці і т. ін.).

Той бережно узявся за пальчики і, прихилившися, роздивлявся долоню, ті невеличкі борозенки, що покарбували її (Панас Мирний);

Одна зморшка покарбувала перенісся (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

покарбувати

Значення в інших словниках