1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покарбувати

покарбува́ти

-ую, -уєш, док., перех.

1》 Вкрити карбами, порізати поверхню чогось.

|| Позначити карбами що-небудь для обліку, запам'ятовування.

|| перен. Перетяти або вкрити чимсь поверхню землі.

2》 Прикрасити різьбленням який-небудь предмет.

3》 Порізати, посікти тіло людини чим-небудь гострим.

|| заст. Зробити розтин трупа.

4》 Перетяти поверхню шкіри (про зморшки, шрами, рубці і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покарбувати — покарбува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покарбувати — ПОКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Вкрити карбами, порізати поверхню чогось. Покарбував, мов пугою по воді (Номис); // Позначити карбами що-небудь для обліку, запам'ятовування.; // перен. Перетяти або вкрити чимсь поверхню землі. Словник української мови у 20 томах
  3. покарбувати — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  4. покарбувати — ПОКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Вкрити карбами, порізати поверхню чогось. Покарбував, мов пугою по воді (Номис, 1864, № 3930); // Позначити карбами що-небудь для обліку, запам’ятовування; // перен. Перетяти або вкрити чимсь поверхню землі. Словник української мови в 11 томах
  5. покарбувати — Покарбува́ти, -бу́ю, -єш гл. Изрѣзать нарѣзами; украсить вырѣзанной орнаментировкой. Сволок гарний, дубовий, штучно покарбований. К. ЧР. 37. Словник української мови Грінченка