1. Словник української мови у 20 томах

поклигати

ПОКЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини.

Стоїть [парубок], як скам'янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (А. Тесленко);

Сеспель вийшов з лікарні, похнюпившись поклигав вулицею. Нічого втішного йому не сказали (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поклигати — поклига́ти дієслово доконаного виду піти повільно розм. Орфографічний словник української мови
  2. поклигати — -аю, -аєш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поклигати — ПОКЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Піти повільно, ходою стомленої, знесиленої людини. Стоїть [парубок], як скам’янів, та побілів-побілів. І вже не скоро, дивлюсь, поклигав кудись, як неживий (Тесл., Вибр. Словник української мови в 11 томах