поколупати
ПОКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що. Колупаючи, наробити заглибин на чому-небудь; зіпсувати.
Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра, робили й трус у землянці – перерили долівку, поколупали всі стіни (Є. Кротевич);
– Дороги у нас не абиякі, а премійовані, товариші дорогі механіки. Як де поколупаєте, їдучи на поле, то ось вам лопатка – і зарівняйте (Ю. Яновський);
// Наробити заглибин, ям, вирв кулями, снарядами, бомбами і т. ін.
Який урожай зібрали б цього літа, якби не витолочили посівів танки, якби не поколупали землю снаряди (Ю. Збанацький);
Всю висоту поколупали, неначе віспою лице, стерв'ятники... (І. Гончаренко);
// Залишити рубці, заглибини, сліди на обличчі (про віспу або якусь травму).
2. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час.
Андрій і, рішуче кинувшись до кишені, витяг гаманець, поколупав у йому і, витягши декільки монет, подав їх Грицеві (В. Винниченко);
Авдій розплющив очі, поколупав пальцем в усі, а впевнившися, що це не сон, лиш дійсно суремка полкова грала, шепотів: “ось тобі благодать благая, ось тобі істина на Україні!” (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- поколупати — поколупа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поколупати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Колупаючи, наробити заглибин на чому-небудь; зіпсувати. || Наробити заглибин, ям, вирв кулями, снарядами, бомбами і т. ін. || Залишити рубці, заглибини, сліди на обличчі (про віспу або якусь травму). 2》 неперех. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поколупати — ПОКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Колупаючи, наробити заглибин на чому-небудь; зіпсувати. Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра, робили й трус у землянці — перерили долівку, поколупали всі стіни (Крот., Сини.. Словник української мови в 11 томах
- поколупати — Поколупа́ти, -па́ю, -єш гл. Поковырять, исковырять. Хто це мені піч поколупав? Богодух. у. Словник української мови Грінченка