1. Словник української мови у 20 томах

поколювати

ПОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., що.

Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін.

Холодок забирався під одяг і неприємно поколював тіла, за ніч звиклі до теплого ліжка (Ю. Шовкопляс);

* У порівн. Кров відлила їй від обличчя, груди ніби хто поколював голочками (Григорій Тютюнник);

// безос. Поколює в грудях.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поколювати — поко́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поколювати — див. колоти Словник синонімів Вусика
  3. поколювати — -юю, -юєш, недок., перех. Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поколювати — ПОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін. Холодок забирався під одяг і неприємно поколював тіла, за ніч звиклі до теплого ліжка (Шовк., Інженери, 1935, 158); *У порівн. Словник української мови в 11 томах