поколювати
ПОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін.
Холодок забирався під одяг і неприємно поколював тіла, за ніч звиклі до теплого ліжка (Шовк., Інженери, 1935, 158);
*У порівн. Кров відлила їй від обличчя, груди ніби хто поколював голочками (Тют., Вир, 1964, 507);
// безос.
Поколює в грудях.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поколювати — поко́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поколювати — див. колоти Словник синонімів Вусика
- поколювати — -юю, -юєш, недок., перех. Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поколювати — ПОКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., що. Колоти злегка або час від часу, спричиняючи біль, неприємні відчуття, пощипуючи і т. ін. Холодок забирався під одяг і неприємно поколював тіла, за ніч звиклі до теплого ліжка (Ю. Шовкопляс); * У порівн. Словник української мови у 20 томах