1. Словник української мови у 20 томах

покірно

ПОКІ́РНО.

Присл. до покі́рний.

Бичок покірно стояв, струшуючи шкурою, і знай поривався лизнути Івасеву руку (Панас Мирний);

Вона покірно зносила його деспотизм (М. Коцюбинський);

[Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу (Леся Українка);

Покірно, як дитина, зліз Андрій з коня і став ні живий ні мертвий перед Тарасом (О. Довженко);

Я дивлюсь на заплакані очі твої, на покірно нахилені плечі... (В. Сосюра);

Покірно лягають на стерню валки – дівчата швидко в'яжуть їх у снопи (В. Минко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покірно — Присл. до покірний. Покірно прошу заст. — а) шанобливе звертання до кого-небудь із проханням або запрошенням; б) (ірон.) вираз здивування, нерозуміння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покірно — покі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. покірно — Покі́рно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. покірно — ПОКІ́РНО. Присл. до покі́рний. Бичок покірно стояв, струшуючи шкурою, і знай поривався лизнути Івасеву руку (Мирний, IV, 1955, 10); Вона покірно зносила його деспотизм (Коцюб. Словник української мови в 11 томах