полегкість

ПОЛЕ́ГКІСТЬ, кості, ж.

1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого.

– Дві старші [дочки] заробляють собі гроші на одежу, а це вже велика полегкість для батька (І. Нечуй-Левицький);

– Техніка – перше діло, про неї і з центру клопочуться, та й нам від неї полегкість (Д. Бедзик);

– Ти також ванькою-взводним? – цікавиться Сагайда, оглядаючи Черниша без церемоній. – Давай, давай, буде, врешті, і мені полегкість... (О. Гончар).

2. Терпеливе, невимогливе ставлення до кого-, чого-небудь; поблажливість.

Женись, каже, не бійся нічого, може пан і полегкість для жінки зробе (Панас Мирний);

– Ти йому дай полегкість, а він собі подумає, що се йому так і належиться (І. Франко);

// Не дуже суворе ставлення до чиєї-небудь провини, винуватості.

Вона просить суд бути до сина поблажливим, зважити на його молодість і дати йому полегкість (В. Кучер);

// Послаблення в обтяженні якими-небудь встановленими законом повинностями.

– А якого ж добра ви ждете? – спитав Яким .. – А якого ж добра нам ждати? Чи не буде полегкості на податі, на хліб? (І. Нечуй-Левицький).

3. Почуття заспокоєності, звільнення від тривоги, болю і т. ін.

– Виходь, моє серце, у цій добі до криниці, під вишні хоч на годину, бо як не вийдеш, то я не знесу муки, а ти одна даси полегкість моєму серцю (І. Нечуй-Левицький);

Баба обклала спухлу ногу лопушиною, вже їй не так пекло-трудило, і вона од полегкості тільки задоволено покректувала (Дніпрова Чайка);

Йшла [Наталка] і з кожним кроком відчувала полегкість і водночас тоскну жалість до Василя (С. Журахович);

Відчувала [Ольга], що малий [син] приніс їй якусь полегкість, крихту заспокоєння (П. Дорошко).