полегкість

ПОЛЕ́ГШЕННЯ (стан, відчуття заспокоєності, звільнення від тривоги, болю й т. ін.), ПОЛЕ́ГКІСТЬ, ОБЛЕ́ГШЕННЯ рідше, ПО́ПУСТ розм., ПОЛЕ́ГША діал., ПІ́ЛЬГА діал. Невдача з підпалом хати дуже сердила старого, а разом з тим і принесла йому якесь полегшення, позбавивши чогось неприємного (М. Томчаній); Христич одчував якусь особливу полегкість, ніби щойно викупався в Дністрі (Є. Куртяк); Всі з певним облегшенням серця прийняли кінець обіду і весело заметушились біля кави (М. Грушевський); Пані все нездужає та нездужає: ні смерті, ні попусту (І. Франко); Її обняв холод, і вона відчула, що її тільки від одного тепла може прийти полегша (О. Кобилянська); Вже не тече сльоза, а капле тихо,.. Не дознає від неї пільги лихо (П. Куліш).

ПОСЛА́БЛЕННЯ (зменшення сили вияву чогось, впливу, напруженості тощо), РОЗРЯ́ДКА, ПОЛЕ́ГКІСТЬ (в обтяженні якимись повинностями). Останнім часом спостерігається послаблення дисципліни на пристанях. Вештаються зайві сторонні люди (А. Хижняк); Раптом всі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (О. Полторацький). — Пор. по́ступка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

полегкість — Полегша, просвіток, полегшення, жм. попуст, ослаба, г. облегша; (від кого) послаблення, поблажка, ПОПУСТ. Словник синонімів Караванського
полегкість — [полегк'іс'т'] -кос'т'і, ор. -к'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
полегкість — -кості, ж. 1》 Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. 2》 Терпеливе, невимогливе ставлення до кого-, чого-небудь; поблажливість. || Не дуже суворе ставлення до чиєї-небудь провини, винуватості. Великий тлумачний словник сучасної мови
полегкість — поле́гкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
полегкість — ПОЛЕ́ГКІСТЬ, кості, ж. 1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. – Дві старші [дочки] заробляють собі гроші на одежу, а це вже велика полегкість для батька (І. Словник української мови у 20 томах
полегкість — Поле́гкість, -кости, -кості, -кістю; -кості, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
полегкість — ПОЛЕ́ГКІСТЬ, кості, ж. 1. Зменшення труднощів, послаблення зусиль при виконанні, здійсненні чогось важкого. — Дві старші [дочки] заробляють собі гроші на одежу, а це вже велика полегкість для батька (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
полегкість — Поле́гкість, -кости ж. Облегченіе. ЗОЮР. II. 283. Усе вам роскажу, чи не буде якої полегкости душі. Г. Барв. 379. Хай ми будем, бідні безщасні невольники, у чужій землі хоч мале число полегкости собі мати. АД. І. 91. Словник української мови Грінченка