полинялий
ПОЛИНЯ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до полиня́ти.
Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (П. Загребельний);
// у знач. прикм.
І те пасмо проміння обливало одлиском стіни, .. полинялий килим під столом (І. Нечуй-Левицький);
На ньому сірий, полинялий, з дешевого матеріалу, піджак (В. Гжицький);
У світлицю всунула перелякане полиняле обличчя немолода чепуруха – куховарка (М. Стельмах);
Саламов вбирає голову в плечі. Він тепер дуже подібний до сірого полинялого птаха (О. Донченко);
* Образно. Повільно, сумовито сочиться час. Здається, сонце навіки застигло в полинялому, полатаному білими хмарами небі (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полинялий — [полиен’алией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- полинялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до полиняти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полинялий — полиня́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- полинялий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Словник синонімів української мови
- полинялий — ПОЛИНЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до полиня>́ти. Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (Загреб., Спека, 1961, 22); // У знач. прикм. І те пасмо проміння обливало одлиском стіни,.. Словник української мови в 11 томах