полинялий
ПОЛИНЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до полиня>́ти.
Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (Загреб., Спека, 1961, 22);
// У знач. прикм.
І те пасмо проміння обливало одлиском стіни,.. полинялий килим під столом (Н.-Лев., IV, 1956, 42);
На ньому сірий, полинялий, з дешевого матеріалу, піджак (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7);
У світлицю всунула перелякане полиняле обличчя немолода чепуруха — куховарка (Стельмах, І, 1962, 448);
Саламов вбирає голову в плечі. Він тепер дуже подібний до сірого полинялого птаха (Донч., II, 1956, 215);
*Образно. Повільно, сумовито сочиться час. Здається, сонце навіки застигло в полинялому, полатаному білими хмарами небі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 571).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полинялий — [полиен’алией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- полинялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до полиняти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полинялий — полиня́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- полинялий — ПОЛИНЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до полиня́ти. Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (П. Загребельний); // у знач. прикм. І те пасмо проміння обливало одлиском стіни, .. Словник української мови у 20 томах
- полинялий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Словник синонімів української мови