полинялий

ПОЛИНЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до полиня>́ти.

Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (Загреб., Спека, 1961, 22);

// У знач. прикм.

І те пасмо проміння обливало одлиском стіни,.. полинялий килим під столом (Н.-Лев., IV, 1956, 42);

На ньому сірий, полинялий, з дешевого матеріалу, піджак (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7);

У світлицю всунула перелякане полиняле обличчя немолода чепуруха — куховарка (Стельмах, І, 1962, 448);

Саламов вбирає голову в плечі. Він тепер дуже подібний до сірого полинялого птаха (Донч., II, 1956, 215);

*Образно. Повільно, сумовито сочиться час. Здається, сонце навіки застигло в полинялому, полатаному білими хмарами небі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 571).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полинялий — [полиен’алией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  2. полинялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до полиняти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полинялий — полиня́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  4. полинялий — ПОЛИНЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до полиня́ти. Посередині [ішов] Василь, у трошки полинялому від сонця офіцерськім костюмі, при всіх орденах і медалях (П. Загребельний); // у знач. прикм. І те пасмо проміння обливало одлиском стіни, .. Словник української мови у 20 томах
  5. полинялий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Словник синонімів української мови