полізти

ПОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.

1. Почати повзти (про плазунів, членистоногих і т. ін.); поплазувати.

Люди б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе (Сл. Б. Грінченка);

Почав [вуж] збиратися на гілку верболозу. Під його вагою вона жалісно впала у воду, .. а він, вигинаючись, поліз по ній мало не до самої серцевини деревця (М. Стельмах);

* Образно. День за днем і ніч за ніччю полізли, мов безногі черви поплазували (Панас Мирний);

// Почати пересуватися, спираючись на руки і ноги; порачкувати (про людину).

Митрик, що покинула його мати у сінях, бачачи, що двері у хату відчинені, поліз-поліз, переліз через поріг (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. перен., розм. Почати йти (у 1 знач.) поволі.

До завтра листа відкладать не хочу, бо ніколи буде: зрання полізу до Горощенка (все з тою дурною пломбою!), хто зна, скільки стримітиму в нього (Леся Українка);

// Зійти, піднятися куди-небудь насилу, через силу.

Коливаючись на своїх кривих ногах, поліз [Мемет] по східцях наверх (М. Коцюбинський);

// зневажл. Почати настирливо пересуватися, незважаючи на перешкоди.

Зараз ніч – банда полізе лише ранком (Ю. Яновський);

// Почати входити, заходити кудись.

І в тую костяну комору Полізли свині ізнадвору, Мов у калюжу (Т. Шевченко);

Тоді перерва була. Хто в коридор курити поліз, хто до рояля, хто до газет (А. Головко);

// Повільно посунути великою масою (про дим, туман і т. ін.).

З плавнів вставала ніч. Спочатку морок поліз з-поміж очеретів, а за ним дихнули озерця й купини білим туманом (М. Коцюбинський);

Вдарили зенітки .. Дим поліз по вулицях (А. Хорунжий);

// Почати повільно поширюватися (про чутки, вісті і т. ін.).

Село заворушилося. Різні чутки полізли із будинку в будинок (В. Собко);

// Рухаючись, пересунутися з одного місця на інше; сповзти.

Обличчя в неї біле, як крейда, .. коси вибилися з-під платка, та й платок сам поліз набік (Панас Мирний).

3. Почати підніматися по чому-небудь вгору або спускатися вниз, допомагаючи собі руками і ногами або лапами.

Якусь мить Сахно ще міркувала, потім обійняла стовбур руками й ногами і полізла догори (Ю. Смолич);

Дівчина зігнулась, вишукуючи в траві суниці, а я поліз на черешню (М. Стельмах);

* Образно. Спокійно підніс [Андрій] запаленого сірника під стріху своєї повітки .. Понад кроквою полізли язики на горище, обгортаючись блакитним димком (Іван Ле).

4. на кого – що. Почати забиратися, вилазити на кого-небудь високого, щось високе або розташоване вгорі.

Дівчина підняла свої руки і полізла теж на віз, аж на саму верховину, де стояв стовп (Панас Мирний);

Той пішов на своє місце, через кілька хвилин заглянув до мене .. і врешті поліз на верхню поличку, де лежали мої речі (М. Коцюбинський);

Бандити кинулись тікати. Той, що був у баранячій шапці, і собі поліз на коня (П. Панч);

Перед вечором Павло прийшов додому, скинув кожуха і поліз на піч (Григорій Тютюнник);

// Перелізти або почати перелазити через що-небудь.

Стара бабуся їм докладно за все розказала й намовила їх полізти через тин та нарвать груш (І. Нечуй-Левицький);

Вона полізла через перелаз (Панас Мирний);

// перен. Повившись, піднятися вгору (про виткі рослини).

Польова повитиця полізла догори по стеблині жита (М. Коцюбинський);

Поки приїде хлопець у відпустку, то виноград і по ній, по його вежі, пов'ється, полізе туди, аж до неба (О. Гончар).

5. перен. Почати висовуватися назовні, вилазити на поверхню.

З води полізли ніби два чорні тини з мережі (І. Нечуй-Левицький);

– Я раз убив одну жабу, – така здорова, пузата лізе. Я цеглиною як пошпапурю [пошпурю], – так з неї кишки і полізли (Панас Мирний).

6. розм. Почати залазити, пробиратися куди-небудь.

Кайдашиха глянула на вбогу сім'ю, на вбогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті (І. Нечуй-Левицький);

Якось на зборах .. непрошений, незваний поліз [Романик] у президію (Ірина Вільде);

// Почати влазити кудись.

Берестовський поліз у кабіну .. Грузовик рушив (Л. Первомайський);

// Зануритися у що-небудь рідке; поринути.

Явдоха мерщій у жлукто і полізла (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Нарізали ми сухого очерету, голови сіном притрусили і опівночі полізли в воду (З. Тулуб).

7. з інфін. і без дод., перен., розм. Почати настирливо звертатися до кого-небудь з чимсь.

Зрадів [Карпо], та так з масними устами й поліз цілуватися (М. Коцюбинський);

Господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням, запевняючи, що нема чого гніватися (М. Стельмах);

// Почати настирливо домагатися якоїсь посади, певного становища і т. ін.

– Ти, певно, в управителі полізеш? – якось глухо запитав він (Панас Мирний);

– Ти, анахтемський вилупку, в начальство поліз? – бухикає простудженим голосом [батько] .. – Простим уже не хочеш жити (М. Стельмах);

// на кого – що. Навально посунути на кого-, що-небудь (про ворожі сили).

– Ніхто не полізе на нашу землю (М. Стельмах).

8. розм. Просунути руку, пальці куди-небудь, у щось.

Роман побавився довгим срібним ланцюжком від годинника, поліз у кишеню і витяг звідти шкіряний пу-лярес (М. Коцюбинський);

Він хапливо поліз у пазуху й витяг щось загорнуте в ганчірочку (А. Головко);

// Зробити рух у напрямі до чого-небудь.

Очі його, як свічки, запалали, а рука полізла знову до рижої бороди (Панас Мирний);

Першим поліз ложкою до казана Охрім (Григорій Тютюнник);

Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця (М. Стельмах).

9. Розпастися на шматки (про тканину, хутро).

◇ [Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)] див. воло́сся;

[Аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть (вила́зять) / полі́зли (ви́лізли) див. о́ко¹;

[Аж] мура́шки (кома́шки) бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли, пішли́ і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма, за спи́ною, по́за спи́ною і т. ін.) див. мура́шки;

[Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <�І о́чі ро́гом ста́ли> <�О́чі почина́ють лі́зти ро́гом> див. о́ко¹;

Бро́ви полі́зли на ло́ба див. брова́;

Ви́лізти (ви́йти, рідко полі́зти) / вила́зити (виліза́ти, вихо́дити) бо́ком див. вила́зити;

Живи́м до Бо́га (на не́бо) лі́зти / полі́зти див. лі́зти;

Живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти (лі́зти, іти́ і т. ін.) / лягти́ (піти́, полі́зти і т. ін.) див. ляга́ти;

За сло́вом (pідше за слова́ми, по сло́во) до кише́ні (у кише́ню, рідше у па́зуху) не лі́зти (не ла́зити) / не полі́зти див. лі́зти;

Іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й) див. іти́;

Лі́зти (грубо пе́рти, пе́ртися і т. ін.) / полі́зти на роже́н (про́ти рожна́) <�Лі́зти на ро́ги> див. лі́зти;

Лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́ див. лі́зти;

Лі́зти / полі́зти в пля́шку див. лі́зти;

Лі́зти / полі́зти ра́чки <�Лі́зти ра́ком> див. лі́зти;

На стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти <�Тро́хи не лі́зти на сті́ни> див. лі́зти;

Не йти́ (не лі́зти) / не піти́ (не полі́зти) в го́лову див. іти́;

Не лі́зе (не йде) / не полі́зе в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) див. лі́зти;

(1) Не полі́зе в го́рло (д) див. лі́зти;

(2) Не полі́зти за сло́вом в карма́н (д) див. лі́зти;

(3) Не полі́зти за сло́вом у па́зуху (д) див. лі́зти;

(4) Полі́зти до чо́рта на ро́ги – перебороти будь-які перешкоди, труднощі і т. ін. для досягнення своєї мети.

Він за бабою й на роги до чорта полізе (прислів'я);

Так любив [Кирило] молодиць та удовиць, що не побоявся б полізти й до чорта на роги (Є. Гуцало);

(5) Полі́зти / (рідко лі́зти) живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му) – заподіяти собі смерть; позбавити себе життя, померти.

Молоде, одважне, В бою як буде необачне, То може згинуть неборак; Тогді [тоді] не буду жить чрез [через] силу, Живцем полізу я в могилу, Ізгину (І. Котляревський);

– Лишалось одне – або живцем у могилу лізти, або протестувати, битись за життя (із журн.);

Якби не Яковець, то, може, сама б, жива, за ним [Петрусем] у могилу полізла (Грицько Григоренко);

(6) Полі́зти чо́ртові (чо́рту) в зу́би – перебороти будь-які перешкоди, труднощі і т. ін. для досягнення своєї мети.

Василь був сміливцем, відчайдушно-хоробрим хлопцем, який би самому чортові в зуби поліз (Ю. Бедзик);

По пле́чах полі́зла мурашня́ див. мурашня́;

(7) Ро́гом полі́зти – збільшитися, посилитися.

Увесь день були замуровані вікна, і к вечору мороз рогом поліз (С. Васильченко);

Уда́ритися (полі́зти, впа́сти і т. ін.) в амбі́цію див. ударя́тися;

(8) У петлю́ полі́зти – наразитися на небезпеку, ризикуючи життям; У [са́ме] пе́кло лі́зти / полі́зти див. лі́зти;

(9) Хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло (д) див. шмато́к;

(10) Чуб уго́ру полі́з (д) див. воло́сся;

Шмато́к (рідше кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло див. шмато́к.