полізти
полі́зти
-зу, -зеш, док.
1》 Почати повзти (про плазунів, членистоногих і т. ін.); поплазувати.
|| Почати пересуватися, спираючись на руки і ноги; порачкувати (про людину).
2》 перен., розм. Почати йти (у 1 знач.) поволі.
|| Зійти, піднятися куди-небудь насилу, через силу.
|| зневажл. Почати настирливо пересуватися, незважаючи на перешкоди.
|| Почати входити, заходити кудись.
|| Повільно посунути великою масою (про дим, туман і т. ін.).
|| Почати повільно поширюватися (про чутки, вісті і т. ін.).
|| Рухаючись, пересунутися з одного місця на інше; сповзти.
3》 Почати підніматися по чому-небудь угору або спускатися вниз, допомагаючи собі руками і ногами або лапами.
4》 на кого – що. Почати забиратися, вилазити на кого-небудь високого, щось високе або розташоване вгорі.
|| Перелізти або почати перелазити через що-небудь.
|| перен. Повившись, піднятися вгору (про виткі рослини).
5》 перен. Почати висовуватися назовні, вилазити на поверхню.
6》 розм. Почати залазити, пробиратися куди-небудь.
|| Почати влазити кудись.
|| Зануритися у що-небудь рідке; поринути.
7》 з інфін. і без додатка, перен., розм. Почати настирливо звертатися до кого-небудь із чимсь.
|| Почати настирливо домагатися якоїсь посади, певного становища і т. ін.
|| на кого – що. Навально посунути на кого-, що-небудь (про ворожі сили). Полізти в бійку.
8》 розм. Просунути руку, пальці куди-небудь, у щось.
|| Зробити рух у напрямі до чого-небудь.
9》 Розпастися на шматки (про тканину, хутро).
Значення в інших словниках
- полізти — [поул’ізтие] -зу, -зеиш; нак. -л'із', -л'із'теи Орфоепічний словник української мови
- полізти — полі́зти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- полізти — ПОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. 1. Почати повзти (про плазунів, членистоногих і т. ін.); поплазувати. Люди б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе (Сл. Б. Грінченка); Почав [вуж] збиратися на гілку верболозу. Під його вагою вона жалісно впала у воду, .. Словник української мови у 20 томах
- полізти — (аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи!... Фразеологічний словник української мови
- полізти — ПОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. 1. Почати повзти (про плазунів, членистоногих і т. ін.); поплазувати. Люди б’ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе (Сл. Гр.); Почав [вуж] збиратися на гілку верболозу. Під його вагою вона жалісно впала у воду,.. Словник української мови в 11 томах
- полізти — Полі́зти, -зу, -зеш гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Рудч. Ск. II. 18. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Грин. І. 197. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло. Харьк. г. Словник української мови Грінченка