полізти

ПОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.

1. Почати повзти (про плазунів, членистоногих і т. ін.); поплазувати.

Люди б’ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе (Сл. Гр.);

Почав [вуж] збиратися на гілку верболозу. Під його вагою вона жалісно впала у воду,.. а він, вигинаючись, поліз по ній мало не до самої серцевини деревця (Стельмах, II, 1962, 125);

*Образно. День за днем і ніч за ніччю полізли, мов безногі черви поплазували (Мирний, III, 1954, 24);

// Почати пересуватися, спираючись на руки і ноги; порачкувати (про людину).

Митрик, що покинула його мати у сінях, бачачи, що двері у хату відчинені, поліз-поліз, переліз через поріг (Кв.-Осн., II, 1956, 464).

2. перен., розм. Почати йти (у 1 знач.) поволі.

До завтра листа відкладать не хочу, бо ніколи буде: зрання полізу до Горощенка (все з тою дурною пломбою!), хто зна, скільки стримітиму в нього (Л. Укр., V, 1956, 281);

// Зійти, піднятися куди-небудь насилу, через силу.

Коливаючись на своїх кривих ногах, поліз [Мемет] по східцях наверх (Коцюб., І, 1955, 398);

// зневажл. Почати настирливо пересуватися, незважаючи на перешкоди.

Зараз ніч — банда полізе лише ранком (Ю. Янов., І, 1958, 127);

// Почати входити, заходити кудись.

І в тую костяну комору Полізли свині ізнадвору, Мов у калюжу (Шевч., II, 1963, 226);

Тоді перерва була. Хто в коридор курити поліз, хто до рояля, хто до газет (Головко, І, 1957, 154);

// Повільно посунути великою масою (про дим, туман і т. ін.).

З плавнів вставала ніч. Спочатку морок поліз з-поміж очеретів, а за ним дихнули озерця й купини білим туманом (Коцюб., І, 1955, 363);

Вдарили зенітки.. Дим поліз по вулицях (Хор., Незакінч. політ, 1960, 103);

// Почати повільно поширюватися (про чутки, вісті і т. ін.).

Село заворушилося. Різні чутки полізли із будинку в будинок (Собко, Запорука.., 1952, 39);

// Рухаючись, пересунутися з одного місця на інше; сповзти.

Обличчя в неї біле, як крейда,.. коси вибилися з-під платка, та й платок сам поліз набік (Мирний, III, 1954, 151).

◊ Кусо́к в го́рло не полі́зе див. кусо́к;

Ні́би (нена́че і т. ін.) полі́зли [по спи́ні (по ті́лу і т. ін.)] кома́шки (мура́шки) — те саме, що Мура́шки бі́гають (забі́гали, пішли́, полі́зли і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні по ті́лу і т. ін.) ( див. мура́шки).

Роман іздригнувся од того крику.. В Романа ніби полізли по спині комашки (Н.-Лев., VI, 1966, 397);

Синявін надто ревниво ставився до музики,.. й від тих мажорних, сильних акордів здригнувся, відчув, як мурашки полізли по тілу (Ле, Міжгір’я, 1953, 60);

По пле́чах полі́зла мурашня́ див. мурашня́.

3. Почати підніматися по чому-небудь вгору або спускатися вниз, допомагаючи собі руками і ногами або лапами.

Якусь мить Сахно ще міркувала, потім обійняла стовбур руками й ногами і полізла догори (Смолич, І, 1958, 95);

Дівчина зігнулась, вишукуючи в траві суниці, а я поліз на черешню (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 92);

*Образно. Спокійно підніс [Андрій] запаленого сірника під стріху своєї повітки.. Понад кроквою полізли язики на горище, обгортаючись блакитним димком (Ле, Ю. Кудря, 1956, 266).

4. на кого-що. Почати забиратися, вилазити на кого-небудь високого, щось високе або розташоване вгорі.

Дівчина підняла свої руки і полізла теж на віз, аж на саму верховину, де стояв стовп (Мирний, І, 1954, 46);

Той пішов на своє місце, через кілька хвилин заглянув до мене.. і врешті поліз на верхню поличку, де лежали мої речі (Коцюб., II, 1955, 428);

Бандити кинулись тікати. Той, що був у баранячій шапці, і собі поліз на коня (Панч, Гарні хлопці, 1959, 72);

Перед вечором Павло прийшов додому, скинув кожуха і поліз на піч (Тют., Вир, 1964, 370);

// Перелізти або почати перелазити через що-небудь.

Стара бабуся їм докладно за все розказала й намовила їх полізти через тин та нарвать груш (Н.-Лев., II, 1956, 377);

Вона полізла через перелаз (Мирний, IV, 1955, 99);

// перен. Повившись, піднятися вгору (про виткі рослини).

Польова повитиця полізла догори по стеблині жита (Коцюб., І, 1955, 17);

Поки приїде хлопець у відпустку, то виноград і по ній, по його вежі, пов’ється, полізе туди, аж до неба (Гончар, Тронка, 1963, 329)

◊ Воло́сся полі́зло вго́ру (догори́); Чуб полі́з уго́ру (догори́); Чупри́на полі́зла вго́ру (догори́) — стало дуже страшно.

Лупить Чіпка свої очі у темну темноту.. Ось щось зразу залопотіло… Мороз пробіг вподовж спини; волосся полізло вгору… (Мирний, II, 1954, 225);

Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (Коцюб., І, 1955, 82);

Аж ось.. загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий… Чуб угору поліз у хлопців, і що далі було, — вже вони не пам’ятають (Вас., II, 1959, 155);

На стіну́ (на сті́ни) полі́зти — стати до краю збудженим, роздратованим від чогось.

— Глядіте лишень, сватушка-панушка: чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни полізем? (Кв.-Осн., II, 1956, 73);

О́чі на лоб (на ло́ба, догори́ і т. ін.) полі́зли; О́чі ро́гом полі́зли див. о́ко¹.

5. перен. Почати висовуватися назовні, вилазити на поверхню.

З води полізли ніби два чорні тини з мережі (Н.-Лев., II, 1956, 228);

— Я раз убив одну жабу, — така здорова, пузата лізе. Я цеглиною як пошпапурю [пошпурю], — так з неї кишки і полізли (Мирний, І, 1954, 271).

6. розм. Почати залазити, пробиратися куди-небудь.

Кайдашиха глянула на вбогу сім’ю, на вбогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті (Н.-Лев., II, 1956, 318);

Якось на зборах .. непрошений, незваний поліз [Романик] у президію (Вільде, Сестри.., 1958, 462);

// Почати влазити кудись.

Берестовський поліз у кабіну.. Грузовик рушив (Перв., Дикий мед, 1963, 400);

// Зануритися у що-небудь рідке; поринути.

Явдоха мерщій у жлукто і полізла (Кв.-Осн., II, 1956, 193);

— Нарізали ми сухого очерету, голови сіном притрусили і опівночі полізли в воду (Тулуб, В степу.., 1964, 14).

◊ Полі́зти в го́лову — почати настирливо з’являтися в думках.

Радіація, патологія — всілякі дурниці полізли в голову (Гончар, Тронка, 1963, 300);

Полі́зти живце́м (живи́м) в (у) моги́лу (в я́му) — позбавити себе життя, заподіяти собі смерть.

В бою як буде необачне, То може згинуть неборак; Тогді не буду жить чрез [через] силу, Живцем полізу я в могилу (Котл., І, 1952, 210);

— Я ж мати тобі, а ти до мене гірше, чим до худоби.. Я і сама б хотіла скоріше померти. Так живцем у могилу не полізеш… (Стельмах, II, 1962, 373);

Полі́зти у (в) вого́нь (ого́нь, во́ду, пе́кло) — те саме, що Піти́ [і] у вого́нь і [у] во́ду ( див. вого́нь).

Дурень, дурень, — а в огонь не полізе (Номис, 1864, № 6498);

[Він:] Я так вас люблю, що, як скажете ви, Я в пекло полізу без слова (Сам., І, 1958, 215);

У петлю́ полі́зти — наразитися на небезпеку, ризикуючи життям.

7. з інфін. і без додатка, перен., розм. Почати настирливо звертатися до кого-небудь з чимсь.

Зрадів [Карпо], та так з масними устами й поліз цілуватися (Коцюб., І, 1955, 299);

Господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням, запевняючи, що нема чого гніватися (Стельмах, І, 1962, 16);

// Почати настирливо домагатися якоїсь посади, певного становища і т. ін.

— Ти, певно, в управителі полізеш? — якось глухо запитав він (Мирний, І, 1954, 341);

— Ти, анахтемський вилупку, в начальство поліз?-бухикає простудженим голосом [батько] .. — Простим уже не хочеш жити (Стельмах, II, 1962, 29);

// на кого — що. Навально посунути на кого-, що-небудь (про ворожі сили).

— Ніхто не полізе на нашу землю (Стельмах, II, 1962, 111).

◊ В бі́йку полі́зти — розпочати, затіяти бійку; втрутитися в бійку.

Ще слово — і в бійку полізе;

Полі́зти на роже́н див. роже́н.

8. розм. Просунути руку, пальці куди-небудь, у щось.

Роман побавився довгим срібним ланцюжком від годинника, поліз у кишеню і витяг звідти шкіряний пу-лярес (Коцюб., І, 1955, 107);

Він хапливо поліз у пазуху й витяг щось загорнуте в ганчірочку (Головко, І, 1957, 126);

// Зробити рух у напрямі до чого-небудь.

Очі його, як свічки, запалали, а рука полізла знову до рижої бороди (Мирний, І, 1954, 277);

Першим поліз ложкою до казана Охрім (Тют., Вир, 1964, 80);

Пан моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця (Стельмах, І, 1962, 629).

◊ Не полі́зти за сло́вом (по сло́во) до кише́ні (в кише́ню) див. кише́ня.

9. Розпастися на шматки (про тканину, хутро).