1. Словник української мови у 20 томах

попрощатися

ПОПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. з ким і без дод. Розлучаючись, обмінятися узвичаєними словами вітання; потиснути руку один одному тощо.

Гості попрощались, порозходились (М. Коцюбинський);

На другий день ще до світа устала [Христя], зібралася, попрощалася з матір'ю – і пішла (Панас Мирний);

Кобза з Остапом, помолившись Богу, попрощались із своїми кревними і потягли з сіромами у гай (О. Стороженко);

Ми попрощалися з ним, потиснувши йому руку (Ю. Яновський);

* Образно. Попрощалось ясне сонце З чорною землею, Виступає круглий місяць З сестрою зорею (Т. Шевченко);

// Востаннє поцілувати небіжчика, віддати йому останню шану перед похованням.

Корогви принесли – ховать дитину. Пішов і я, прослухав панахиду, попрощавсь з хресником... (Панас Мирний);

// з чим, перен. Залишити щось надовго або назавжди, розлучитися з чим-небудь.

Попрощалася Ганя з своїм рідним селом, зеленим яром, ставом, розпрощувалася [прощалася], плачучи (І. Нечуй-Левицький);

Якось літньою порою, В надвечірній тихий час, Попрощався я з Москвою І поїхав на Донбас (М. Упеник);

// з ким – чим, перен. Назавжди втратити кого-, що-небудь.

Бути не може, щоб не пронюхано, хто там був, про що балакано!.. і тоді... прощай, Макаре Івановичу!.. Попрощайся з посадою, з родиною і в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото вскочив!.. (М. Коцюбинський);

Як я глянув в те безоднє море – Попрощався із своїм спокоєм (Панас Мирний).

2. за що, заст., діал. Попросити пробачення.

– Піди, дочко, одчиняй ворота; батько прийшов, щоб попрощатись за свій гріх (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попрощатися — попроща́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. попрощатися — див. прощатися Словник синонімів Вусика
  3. попрощатися — -аюся, -аєшся, док. 1》 з ким і без додатка. Розлучаючись, обмінятися узвичаєними словами вітання. Потиснути руку один одному тощо. || Востаннє поцілувати небіжчика, віддати йому останню шану перед похованням. || з чим, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. попрощатися — душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом. Хто-небудь помирає. Панський сторож .. тяжко дише.. Ось розкриває очі… То ними світить докора? Чи посилає прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  5. попрощатися — ПРОЩА́ТИСЯ з ким (при розлуці тиснути одне одному руки, говорити слова прощання і т. ін.), РОЗСТАВА́ТИСЯ, РОЗЛУЧА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ПРОЩА́ТИ кого, діал.; ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ розм. (іноді з поклоном). — Док. Словник синонімів української мови
  6. попрощатися — ПОПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. з ким і без додатка. Розлучаючись, обмінятися узвичаєними словами вітання. Потиснути руку один одному тощо. Гості попрощались, порозходились (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. попрощатися — Попрощатися, -щаюся, -єшся гл. Попрощаться. Ти б коня добув, до мене прибув, попрощався зо мною. Мет. 66. Поцілувались, попрощались. ЗОЮР. І. 73. Словник української мови Грінченка