поражати
ПОРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРАЗИ́ТИ, ажу́, ази́ш, док., кого, що, рідко.
1. кого, уроч. Завдавати удару (перев. смертельного) якою-небудь зброєю; уражати.
[Ратибор:] Нехай твій меч окови розірве І поразить Ахава (І. Кочерга);
// Бити, знищувати (ворога).
Як рад би був він тепер стояти коло неї і слухати її смілих, розумних розказів і поражати ворога по її показу! (І. Франко).
2. що. Влучаючи в ціль і т. ін., знищувати, руйнувати.
На самохідних установках йшли зенітні ракети, які можуть поражати ціль на значних висотах (з газ.).
3. перев. безос., кому що. Виклика́ти хворобливі явища, зміни в окремих частинах організму.
Йому поразило руки й ноги, так що не міг рушитися з місця, не міг ложки до рота піднести (І. Франко).
△ (1) Поража́ти в права́х, юр. – позбавляти кого-небудь політичних і громадянських прав з метою покарання за якусь провину перед суспільством.
Значення в інших словниках
- поражати — поража́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- поражати — див. перемагати Словник синонімів Вусика
- поражати — -аю, -аєш, недок., поразити, -ажу, -азиш, док., перех., рідко. 1》 кого, уроч. Завдавати удару (перев. смертельного) якою-небудь зброєю; уражати. || Бити, знищувати (ворога). 2》 що. Влучаючи в ціль і т. ін., знищувати, руйнувати. 3》 перев. безос., кому що. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поражати — 1. бити, розбивати, розбити, порозбивати, вибивати, вибити, повибивати, збивати, збити, позбивати, забивати, забити, позабивати, набивати, набити, понабивати, перебивати, перебити, поперебивати, побивати, побити, убивати, убити, повбивати, трощити... Словник чужослів Павло Штепа
- поражати — Радити Словник застарілих та маловживаних слів
- поражати — НАКРИ́ТИ (влучивши в ціль вогнем, бомбовим ударом, зруйнувати, пошкодити, знищити її); УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), ПОРАЗИ́ТИ рідше (перев. із сл. ціль); ПОДАВИ́ТИ (знищити діючу вогневу точку). — Недок.: накрива́ти, уража́ти (вража́ти), поража́ти, подавля́ти. Словник синонімів української мови
- поражати — ПОРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРАЗИ́ТИ, ажу́, ази́ш, док., перех., рідко. 1. кого, уроч. Завдавати удару (перев. смертельного) якою-небудь зброєю; уражати. [Ратибор:] Нехай твій меч окови розірве І поразить Ахава (Коч. Словник української мови в 11 томах
- поражати — Поража́ти, -жа́ю, -єш сов. в. порадити, -джу, -диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать; помочь. Моя матінко, моя порадонько! та хто ж мене поражатиме, як ви поражали? Мил. 204. Єсть у мене отець-мати, та не хочуть поражати. Грин. III. 199. Словник української мови Грінченка