порив

ПОРИ́В¹, у, ч., спец., рідко.

Місце, де розірване, обірване що-небудь.

Зв'язок могли перервати міни чи снаряди. Зв'язківці метнулися шукати порив (Іван Ле і О. Левада).

ПОРИ́В², у, ч.

1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок.

Одним сильним поривом Іван витягнув затичку (І. Франко).

2. Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру.

Від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс – уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба (Леся Українка);

При шквалі пориви вітру досягають семи балів (М. Трублаїні);

// у знач. присл. пори́вами. Нерівномірно, час від часу різко збільшуючи силу й швидкість.

Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами, як між кам'яниць міста, а постійно й безугавно (Ю. Смолич);

Хмара розповзлася по небі. Вітер, що дмухав поривами, доніс вільгість дощових крапель (Ю. Яновський).

3. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети; потяг до чогось.

Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (І. Цюпа);

Весь він зараз в пориві до дії, внутрішня нервуюча енергія сповнює його всього (О. Гончар).

4. Раптове внутрішнє збудження, приплив енергії; піднесення, запал.

Давно вже він не відчував такої бадьорості, таких творчих поривів, дерзань (Л. Дмитерко);

Люди в якомусь шаленому захваті, пойняті радісним поривом, .. цілувалися, поздоровляли одне одного (Л. Юхвід);

// чого. Бурхливий, раптовий вияв якого-небудь почуття, настрою і т. ін.

Юзя в пориві каяття і любові взяла Зонину руку і притулила собі до уст (Леся Українка);

Його природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м'якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (М. Стельмах);

Анатоль відчув зловтішний порив радості, солодощі останньої хвилини (Я. Качура).

○ (1) У пори́ві чого і без дод. – у стані сильного збудження, піднесення і т. ін.

У пориві безстрашшя, з гранатами в руках кидались з окопів бійці на громихаючі на залізних гусеницях танки (О. Гончар);

// пристрастно, схвильовано і т. ін.

І, в пориві, підняла Маруся руки назустріч сонцю, обіллялась першим золотим його потоком, мов піднялася над землею, – і заспівала... (Г. Хоткевич);

Хлопець в пориві припадає до її красиво викреслених вогкуватих губ (М. Стельмах);

З пори́вом.

[Деві (з поривом):] Се я зробив! Зовсім не дядько Річард! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

порив

Значення в інших словниках