порив

ПОРИ́В¹, у, ч., спец., рідко. Місце, де розірване, обірване що-небудь.

Зв’язок могли перервати міни чи снаряди. Зв’язківці метнулися шукати порив (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 315).

ПОРИ́В², у, ч.

1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок.

Одним сильним поривом Іван витягнув затичку (Фр., III, 1950, 131).

2. Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру.

Від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс — уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба (Л. Укр., III, 1952, 243);

При шквалі пориви вітру досягають семи балів (Трубл., Шхуна.., 1940, 247);

// у знач. присл. пори́вами. Нерівномірно, час від часу різко збільшуючи силу й швидкість.

Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами, як між кам’яниць міста, а постійно й безугавно (Смолич, Світанок.., 1953, 385);

Хмара розповзлася по небі. Вітер, що дмухав поривами, доніс вільгість дощових крапель (Ю. Янов., II, 1958, 59).

3. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети; потяг до чогось.

Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45);

Весь він зараз в пориві до дії, внутрішня нервуюча енергія сповнює його всього (Гончар, II, 1959, 206);

Весь радянський народ піднявся на захист Батьківщини. Країна перетворилась у величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом — розбити ворога, вигнати його з радянської землі, знищити фашизм (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 19).

4. Раптове внутрішнє збудження, приплив енергії; піднесення, запал.

Давно вже він не відчував такої бадьорості, таких творчих поривів, дерзань (Дмит., Розлука, 1957, 97);

Люди в якомусь шаленому захваті, пойняті радісним поривом,.. цілувалися, поздоровляли одне одного (Юхвід, Оля, 1959, 214);

// чого. Бурхливий, раптовий вияв якого-небудь почуття, настрою і т. ін.

Юзя в пориві каяття і любові взяла Зонину руку і притулила собі до уст (Л. Укр., III, 1952, 655);

Його природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (Стельмах, І, 1962, 123);

Анатоль відчув зловтішний порив радості, солодощі останньої хвилини (Кач., II, 1958, 388).

◊ З пори́вом — гаряче, пристрасно, із запалом.

[Деві (з поривом):] Се я зробив! Зовсім не дядько Річард! (Л. Укр., III, 1952, 70);

У (в) пори́ві — у стані сильного збудження, піднесення, хвилювання.

У зал вносять прапор ВЛКСМ. Всі присутні в єдиному пориві піднімаються з своїх місць (Рад. Укр., 2.III 1957, 1);

І, в пориві, підняла Маруся руки назустріч сонцю, обіллялась першим золотим його потоком, мов піднялася над землею, — і заспівала… (Хотк., II, 1966, 149);

Хлопець в пориві припадає до її красиво викреслених вогкуватих губ (Стельмах, Хліб.., 1959, 480).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

порив

Значення в інших словниках