поривання
ПОРИВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. порива́ти¹ 1 і порива́тися¹
1
ПОРИВА́ННЯ², я, с.
1. Дія за знач. порива́тися² 1.
Поривання вперед — це було єдине, що вони [бійці] усвідомлювали, чим жили (Дмит., Наречена, 1959, 120);
// Стрімкий рух вперед або вгору.
Медже підводить очі. Журавлі. Летять у вирій трикутним ключем.. Все тіло — поривання вперед (Тулуб, Людолови, II, 1957, 435).
2. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети.
В атмосфері, повній палких речей, сміливих поривань, надій, енергії, повній безкрайої віри в ідею та власні сили, зогрітій юнацьким запалом, гарно почувається молодіж (Коцюб., І, 1955, 171);
В навчанні Захар виявляв такі успіхи й такі поривання все знати, що вчителі пророкували йому велике майбутнє науковця (Ле, Право.., 1957, 14);
// Потяг, схильність до чого-небудь.
В моїй душі завше жили поривання до вищої творчості (Сам., II, 1958, 314).
3. Раптове збудження, піднесення, приплив енергії; запал.
В. І. Ленін підкреслював,.. що будівництво соціалізму вимагає не короткочасного поривання, а тривалого напруження сил, ентузіазму, безперервної праці над самим собою, героїзму повсякденної дії (Рад. літ-во, 9, 1967, 10);
// Бурхливий вияв почуттів.
Трупи угледівши мертві й потоки пролитої крові, Мало не скрикнула няня, велике побачивши діло, Та Одіссей її стримав, її перебив поривання (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 377);
— Син, — сказали. — Син! І в цьому слові Всі злились надії і чуття, Поривання світлої любові, Серця невгамоване биття (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 137).
◊ Порива́ння душі́ (се́рця) — почуття і прагнення людини.
На людину, яка вперше з нею зустрічалася, вона справляла враження розумної, культурної дівчини з високими, романтичними пориваннями душі (Руд., Вітер.., 1958, 32);
Вона [А. Кареніна] лише людина. Людина, в якій живі, природні поривання серця не придушені мертвотним законом існуючого світоустрою, не втратили свого голосу, своєї сили, а, навпаки, віднайшли своє людське і людяне звучання (Рад. літ-во, 4, 1963, 128);
Люди віддають своїй Вітчизні найкращі поривання душі, свідомо йдуть на смерть заради її життя, слави й процвітання (Ком. Укр., 11, 1964, 32).
Значення в інших словниках
- поривання — порива́ння 1 іменник середнього роду розрив порива́ння 2 іменник середнього роду устремління Орфографічний словник української мови
- поривання — (рух) р. ривок; П. запал, піднесення; (до чого) прагнення, потяг, фр. намагання; (душі) порух; (гніву) ВИБУХ; тлк. ПОРИВ, (вітру) ПОВІВ. Словник синонімів Караванського
- поривання — I -я, с. Дія за знач. поривати I 1) і пориватися I 1). II -я, с. 1》 Дія за знач. пориватися II 1). || Стрімкий рух уперед або вгору. 2》 Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети. || Потяг, схильність до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поривання — див. порив Словник чужослів Павло Штепа
- поривання — ПОРИВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. порива́ти¹ 1 і порива́тися¹ 1. ПОРИВА́ННЯ², я, с. 1. Дія за знач. порива́тися² 1. Поривання вперед – це було єдине, що вони [бійці] усвідомлювали, чим жили (Л. Дмитерко); // Стрімкий рух вперед або вгору. Словник української мови у 20 томах
- поривання — ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін. Словник синонімів української мови