1. Фразеологічний словник української мови

порив

у пори́ві чого і без додатка. У стані сильного збудження, піднесення і т. ін. У пориві безстрашшя, з гранатами в руках кидались з окопів бійці на громихаючі на залізних гусеницях танки (О. Гончар); // Пристрастно, сзвильовано і т. ін. І, в пориві, підняла Маруся руки назустріч сонцю, обіллялась першим золотим його потоком, мов піднялася над землею,— і заспівала… (Г. Хоткевич); Хлопець в пориві припадає до її красиво викреслених вогкуватих губ (М. Стельмах). з пори́вом. (Деві (з поривом):) Се я зробив! Зовсім не дядько Річард! (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порив — пори́в 1 іменник чоловічого роду місце, де щось обірване рідко пори́в 2 іменник чоловічого роду ривок; потяг Орфографічний словник української мови
  2. порив — (рух) р. ривок; П. запал, піднесення; (до чого) прагнення, потяг, фр. намагання; (душі) порух; (гніву) ВИБУХ; тлк. ПОРИВ, (вітру) ПОВІВ. Словник синонімів Караванського
  3. порив — [пориў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў Орфоепічний словник української мови
  4. порив — I -у, ч., спец., рідко. Місце, де розірване, обірване що-небудь. II -у, ч. 1》 рідко. Різкий, раптовий рух; ривок. 2》 Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру. || у знач. присл. поривами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. порив — Запал, захоп, відрух, див. ентузіязм Словник чужослів Павло Штепа
  6. порив — ПОРИ́В¹, у, ч., спец., рідко. Місце, де розірване, обірване що-небудь. Зв'язок могли перервати міни чи снаряди. Зв'язківці метнулися шукати порив (Іван Ле і О. Левада). ПОРИ́В², у, ч. 1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок. Словник української мови у 20 томах
  7. порив — СПА́ЛАХ чого (раптовий сильний вияв якогось почуття, настрою і т. ін.), ВИ́БУХ, ПОРИ́В, ПО́ЛУМ'Я, НА́ПАД, ПРИ́СТУП. Збудження, викликане недавнім спалахом надії, затухало (Н. Тихий); Шабанов замовк.. Він чекав відповідного вибуху обурення і протесту (О. Словник синонімів української мови
  8. порив — ПОРИ́В¹, у, ч., спец., рідко. Місце, де розірване, обірване що-небудь. Зв’язок могли перервати міни чи снаряди. Зв’язківці метнулися шукати порив (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 315). ПОРИ́В², у, ч. 1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок. Словник української мови в 11 томах