порозносити

ПОРОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що.

1. що. Рознести у різні місця, віднести різним особам усе або багато чого-небудь.

Дівки .. порозносили борщ і кулешу. Кожний з робітників витягнув з-за пояса свою дерев'яну ложку (Н. Кобринська);

– Мені треба бігти, я ж на роботі. Бачите, скільки ще треба листів і газет порозносити! (І. Сенченко);

// перен., розм. Поширити скрізь чутки, ідеї і т. ін., повідомити всіх або багатьох про що-небудь.

Скрізь проповідував [студент] свої ідеї, котрі не давали йому спокою, неначе муляли йому в голові, доки він не порозносив їх по сусідах (І. Нечуй-Левицький).

2. перев. по чому. Носячи, волочачи і т. ін., розтягти в різні боки все або багато чого-небудь.

Серед кривавої січі .. вона, мати, не закриє очей своїй рідній дитині: їх хижі орли з граками повикльовують, голодні вовки-сіроманці порозносять жовті кості... (Панас Мирний);

* Образно. Підняли [дітиська] .. галас і чудування – чистий тобі базар зробили під стодолою .. Треба було лиш сердитись і чекати, аж лихо порозносить дітиськів (П. Козланюк);

// безос.

Сходило сонце, коли побачили, що слідів нафти на морі майже не лишилось. Окремі плями порозносило одну від одної на значну відстань (М. Трублаїні);

// Розтягти за ногами бруд, сміття і т. ін. (про багатьох).

Дзвінку застав [Фока] за роботою в дворі .. Порядкувала.., згортаючи солому, сіно, що його порозносила худоба по всьому подвір'ї (В. Гжицький).

3. перен., розм. Забрати, розтягти частинами, порозкрадати все або багато чого-небудь.

Дочки й зяті .. страхались тих ченців, щоб вони не порозносили дечого з флігеля (І. Нечуй-Левицький).

4. Потрощити, зруйнувати все або багато чого-небудь.

Порозносити стіни.

5. безос., розм. Стати опухлими (про частини тіла, обличчя); порозпухати.

Щоки йому порозносило.