посмертний
ПОСМЕ́РТНИЙ, а, е.
1. Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам'яті).
Далі видів [чоловік] похорони... хоругви... людей з повідкриваними головами, а опісля посмертний обід (О. Кобилянська);
Гримить салют. За лісом б'ють гармати по ворогу. – Присвячений тобі посмертний залп (І. Гончаренко);
// Який був опублікований або став відомим після смерті автора (про літературний твір, лист і т. ін.).
“Журавлині ключі” – так називається посмертна збірка поезій лауреата Шевченківської премії Григорія Михайловича Тютюнника, відомого українського прозаїка – романіста і новеліста, повістяра і нарисовця (із журн.);
// Який приходить до кого-небудь або надається комусь після смерті (про славу, визнання, звання і т. ін.).
[Неріса:] Посмертна слава, то звичайний дар таким співцям, як ти (Леся Українка);
Посмертна нагорода.
2. рел., рідко. Те саме, що загро́бний.
Повірте слову, мій шановний друже, Посмертного життя не хочу я собі (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- посмертний — посме́ртний прикметник Орфографічний словник української мови
- посмертний — -а, -е. 1》 Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам'яті). || Який був опублікований або став відомим після смерті автора (про літературний твір, лист і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посмертний — Посме́ртний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- посмертний — ПОСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам’яті). Далі видів [чоловік] похорони… хоругви… людей з повідкриваними головами, а опісля посмертний обід (Коб. Словник української мови в 11 томах
- посмертний — Посме́ртний, -а, -е Посмертный. Словник української мови Грінченка