посмертний

ПОСМЕ́РТНИЙ, а, е.

1. Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам’яті).

Далі видів [чоловік] похорони… хоругви… людей з повідкриваними головами, а опісля посмертний обід (Коб., І, 1956, 554);

В залах Академії художеств СРСР відкрилась посмертна виставка творів народного художника СРСР Віри Гнатівни Мухіної (Літ. газ., 3.II 1955, 2);

Гримить салют. За лісом б’ють гармати по ворогу. — Присвячений тобі посмертний залп (Гонч., Вибр., 1959, 202);

// Який був опублікований або став відомим після смерті автора (про літературний твір, лист і т. ін.).

«Журавлині ключі» — так називається посмертна збірка поезій лауреата Шевченківської премії Григорія Михайловича Тютюнника, відомого українського прозаїка — романіста і новеліста, повістяра і нарисовця (Вітч., 11, 1963, 215);

// Який приходить до кого-небудь або надається комусь після смерті (про славу, визнання, звання і т. ін.).

[Неріса:] Посмертна слава, то звичайний дар таким співцям, як ти (Л. Укр., III, 1952, 443);

Посмертна нагорода.

Посме́ртна ма́ска — зліпок з гіпсу або іншою матеріалу, знятий з обличчя людини після її смерті.

В одній з кімнат музею зберігається посмертна маска поета [Т. Г. Шевченка] (Визначні місця Укр., 1958, 89).

2. рел., рідко. Те саме, що загро́бний.

Повірте слову, мій шановний друже, Посмертного життя не хочу я собі (Л. Укр., І, 1951, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

посмертний

Значення в інших словниках