посоловіло
ПОСОЛОВІ́ЛО, розм.
Присл. до посолові́лий 2.
Випили по склянці, по другій, дивились один на одного посоловіло (І. Цюпа);
Німець посоловіло глянув на Гошку, на Джмелика, взяв карабін і, раптом зробившись похмурим, кивнув головою на двері (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посоловіло — посолові́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- посоловіло — розм. Присл. до посоловілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посоловіло — ПОСОЛОВІ́ЛО, розм. Присл. до посолові́лий 2. Випили по склянці, по другій, дивились один на одного посоловіло (Цюпа, Назустріч.., 1958, 86); Німець посоловіло глянув на Гошку, на Джмелика, взяв карабін і, раптом зробившись похмурим, кивнув головою на двері (Тют., Вир, 1964, 517). Словник української мови в 11 томах