1. Словник української мови в 11 томах

посоловіло

ПОСОЛОВІ́ЛО, розм. Присл. до посолові́лий 2.

Випили по склянці, по другій, дивились один на одного посоловіло (Цюпа, Назустріч.., 1958, 86);

Німець посоловіло глянув на Гошку, на Джмелика, взяв карабін і, раптом зробившись похмурим, кивнув головою на двері (Тют., Вир, 1964, 517).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посоловіло — посолові́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. посоловіло — розм. Присл. до посоловілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посоловіло — ПОСОЛОВІ́ЛО, розм. Присл. до посолові́лий 2. Випили по склянці, по другій, дивились один на одного посоловіло (І. Цюпа); Німець посоловіло глянув на Гошку, на Джмелика, взяв карабін і, раптом зробившись похмурим, кивнув головою на двері (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах