посоловілий
ПОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до посолові́ти.
Баби й діди вже посоловілими очима дивились на пляшки та чарки (Н.-Лев., IV, 1956, 195);
Золото все в наших видурює [осавула], а для чого б то? Чи не для того, щоб, коли зовсім припече, за гряницю [границю] чкурнуть, млина там десь одкрити або шинок? Ні, голубе, — погрозливо хрипіли густо зарослі, посоловілі від люті Сердюки. — Пропадать, так разом усім пропадать! (Гончар, II, 1959, 262);
Мовчазні постаті при ямах то згинаються, то розгинаються над корбами, проводжаючи посоловілими від утоми очима чудних хлопців (Кол., Терен.., 1959, 199).
2. у знач. прикм. Який став сонним, безтямним (про очі, погляд).
Тєрьоха, як видно, лизнув уже й геть-то, бо посоловілими очима мутно тільки дивився на свого товариша (Мирний, II, 1954, 128);
Хима сиділа на скрині бліда, аж жовта, тремтяча та перелякана; руки заклякли на віку, посоловілі очі нестямно дивились на двері (Коцюб., І, 1955, 92);
З похиленою головою і з посоловілим поглядом вертала вона додому (Коб., І, 1956, 105).
Значення в інших словниках
- посоловілий — посолові́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- посоловілий — див. п'яний Словник синонімів Вусика
- посоловілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посоловіти. 2》 у знач. прикм. Який став сонним, безтямним (про очі, погляд). Великий тлумачний словник сучасної мови
- посоловілий — ПОСОЛОВІ́ЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до посолові́ти. Баби й діди вже посоловілими очима дивились на пляшки та чарки (І. Нечуй-Левицький); – Золото все в наших видурює [осавула], а для чого б то?... Словник української мови у 20 томах