поступатися

ПОСТУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОСТУПИ́ТИСЯ, ступлю́ся, сту́пишся; мн. посту́пляться; док.

1. перев. кому чим. Добровільно відмовлятися від чого-небудь на користь іншого або заради чогось; віддавати кому-небудь щось.

Чи мені ж та поступатись полем тобі й морем? (Сл. Б. Грінченка);

Хоч як домагався староста, але батько Семенів не поступався йому своїм клином, не зважаючи ні на які вигідні пропозиції (Л. Смілянський);

Ти завжди твердив: людина мусить поступатися особистим щастям (Ю. Мушкетик);

– Я прошу вашої милості, щоб ви поступились юбкою, ще й двома сорочками, – сказала Паляничиха (І. Нечуй-Левицький);

З людьми він такий, – швидше своїм поступиться, ніж у другого посяде (Панас Мирний);

// перев. док., розм. Продаючи що-небудь, зменшити, знизити ціну.

– А скільки б же Вовк та Кравченко дали за оренду [ставка та городу]? – Не знаю, паночку, скільки. Та таким хазяїнам, коли яким і рублем поступитися, – то не будете каятися (Панас Мирний);

Баша уперто торгувався з Сафаром. Сафар поступився ще на тисячу (З. Тулуб);

– Я поставив одну ціну – і не поступлюся. У гешефті Суліман – твердий оріх (Ірина Вільде).

2. перев. кому, чому і без дод. Підкорятися, іти на поступки кому-небудь; не сперечатися з кимсь, не заперечувати комусь.

[Храпко:] Як він тебе не слуха – поступайся йому, а до мого права – немає нікому діла! (Панас Мирний);

Щоправда, Женя й раніше не чула, щоб мама коли-небудь перечила батькові. Завжди поступалася (І. Муратов);

Плачинда косо, довгим поглядом вивчає парубка, з жалем визначає, що, поступившись раз, уже загубив частку своєї влади над ним (М. Стельмах);

– Ох і вредний же ти став, – воркотіла Катря. – Не можеш старшим і поступитися (В. Кучер);

// перев. без дод. Відмовлятися від своїх планів, намірів або поглядів, переконань і т. ін. на догоду кому-небудь.

Засланий поляками за патріотизм в далекий мазурський край.., він не втратив енергії, не поступився в своїх пересвідченнях (І. Нечуй-Левицький);

// Під тиском кого-, чого-небудь припиняти свою боротьбу, діяльність тощо, відмовлятися від своїх вимог, прав і т. ін.

Півроку понад півмільйонна армія [страйкарів] боролась за свої права, не поступаючись ні перед якими провокаціями і погрозами (Яків Баш);

– Отже, – я гадаю, – казав він далі, – що треба нам трохи поступитися, але не в тому, що вони [підмайстри] вимагають (З. Тулуб);

// рідко. Піддаватися дії чого-небудь.

При обмацуванні кінцями пальців потиличної і задньої частини тім'яних кісток [дитини] виникає відчування пергаменту або тонкого аркуша картону, що поступається тисненню пальців (з наук. літ.).

3. кому, чому, перед ким – чим, перев. із запереч. не. Виявлятися гіршим у якомусь відношенні порівняно з ким-, чим-небудь; не витримувати порівняння з кимсь, чимсь.

Спритний був драгун і вправно орудував шаблею, але й козак нічим не поступався перед ним (П. Панч);

Устина дочці не поступалася. На голові в неї високо викладена коса та закріплена приколками з оздобами (С. Чорнобривець);

Якщо в минулому Польща в розвитку промисловості дуже поступалася таким країнам, як Франція і Італія, то тепер промислової продукції вона виробляє більше, ніж Італія, і стоїть на одному рівні з Францією (з навч. літ.);

Наші Карпати .. з альпійськими лугами не поступляться красою перед швейцарськими Альпами (І. Цюпа);

Дарма що дівка, а перед парубком не поступиться (С. Добровольський).

4. заст. Іти, ступати.

Вів покіс Пилип Желюк. Високий і від того трохи сутулуватий, він, здавалось, не косив, а грався .. Окине поглядом через плече – поступаються слідом ще чотирнадцять косарів (з газ.);

// тільки док., перев. у сполуч. зі сл. з місця. Зрушити з місця, ступити крок.

[Тетяна:] Я боюся і з місця поступитися (І. Котляревський);

Оксана все ще стояла, немов прикута до землі. Боялась поступитися (Я. Качура);

// перен. Посуватися вперед (про справу, роботу і т. ін.).

Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Сл. Б. Грінченка).

5. заст. Відходити, відступати (назад або вбік).

Хто не йде вперед, той поступається назад! (Панас Мирний);

Каленик Романович поступається від ковадла, біля очей у нього збирається безліч зморщок (І. Сенченко);

Микита злякався й поступився назад (Л. Яновська);

Він просив поступитися трохи і пропустити акторів до театру (Ю. Смолич);

[Ївга:] Поступись! Чого вирячилася!? (І. Волошин);

// Не піддатися ні в чому ніскільки; не зробити ані найменшої поступки нікому.

Люди наші кріпкі і високі, як дуби. Не поступляться нікому на крок, дуже горді та благородні (Ю. Яновський).

6. діал. Підходити до кого-, чого-небудь.

Прочанин поступається ще ближче і вдивляється в чоловіка, не вважаючи на нетерплячі його рухи (Леся Українка).

7. діал. Робити, чинити.

Се так вона коверзувала, Енеєві пророкувала, Йому де поступатись як (І. Котляревський);

– Чи велить Микита, чи не велить жінці кохання шукати – те нам без діла, а наше діло тільки порадитись, як нам поступитися (Л. Яновська).

(1) Поступа́тися / поступи́тися мі́сцем:

а) вставати або посуватися, звільняючи місце для кого-небудь.

На моє привітання вони відповіли в один голос і посунулися, поступаючись місцем на колоді край дверей (М. Коцюбинський);

Один із тих, що сиділи попереду, – одутлуватий, похмурий, з мішками під очима, – поступився Вутаньці місцем (О. Гончар);

б) (перев. кому, чому, рідше перед ким – чим) замінюватися, заступатися ким-, чим-небудь.

Чув [Йон], що в його серці тане завзятість, поступаючись місцем згоді зі своєю долею... (М. Коцюбинський);

Ранок швидко поступався місцем безконечно довгому вечору, а той вів за собою ще довшу, глуху, безвідрадну осінню ніч (В. Гжицький);

(2) Поступа́тися / поступи́тися пе́ршістю (першенство́м) – втрачати першість, переставати бути найкращим, першим у чому-небудь.

Остапова бригада крок за кроком наздоганяла Мартинову, потім випередила і вже не поступалася першістю (М. Ю. Тарновський);

І ось тепер він має поступитися першістю (О. Гончар);

У другій половині XII ст. .. Київське князівство змушене було поступитися першенством перед іншими, більш сильними князівствами (з наук. літ.);

(3) Поступа́тися / поступи́тися свої́м пра́вом (свої́ми права́ми) на що і без дод. – добровільно відмовлятися від того, що має належати комусь за законом, на користь когось іншого.

Я так і знав, вельмишановний добродію, Цезарю Олександровичу, що Ви не з тих, щоб не поступитися своїм правом, коли річ іде про діло громадське (Панас Мирний);

Директор школи, мовби оглушений голосом сусіда, принишк, добровільно поступився відставникові своїми правами (О. Гончар).