потічок
ПОТІ́ЧОК, рідко ПОТО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до поті́к 1, 2.
Я пішов під міст, ліг на м'якій травиці та й задивився на потічок, як він булькотить, переливаючи воду з камінчиків на камінчики (І. Нечуй-Левицький);
Дорога вела поперек невеличкого яру, що через нього протікав малий каламутний потічок (Л. Мартович);
А я той цвіт позриваю та сплету віночка, кину його, червоного, в воду до поточка (Леся Українка);
Тече по наповнених корцях зерно, виривається з соломотряса золотим шумовинням бистрий потічок (І. Цюпа);
Розтікався від центру на малі й ще дрібніші потічки у криві вулички людський гурт (В. Бабляк);
* У порівн. І знов я бачу тя [тебе], село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий поті́чок серед трав (І. Франко);
Після першої-другої чарки у гостей заблищали очі. Бурхливими потічками полилися розмови (Д. Ткач).
Значення в інших словниках
- потічок — поті́чок іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- потічок — див. струмок Словник синонімів Вусика
- потічок — рідко поточок, -чка, ч. Зменш.-пестл. до потік 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- потічок — СТРУМО́К (невеликий потік води — з джерела, після дощу, від танення снігу тощо), ПОТІ́ЧОК, РУЧА́Й, ТЕЧІЯ́ розм., СТРУ́МІНЬ рідше, ПОТО́ЧИНА діал. Як і завжди, не сумуючи, весело дзюрчить нижче ставка невтомний струмок (М. Словник синонімів української мови
- потічок — ПОТІ́ЧОК, рідко ПОТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до поті́к 1, 2. Я пішов під міст, ліг на м’якій травиці та й задивився на потічок, як він булькотить, переливаючи воду з камінчиків на камінчики (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- потічок — Потічок, -чка м. ум. отъ потік. Словник української мови Грінченка