1. Словник української мови у 20 томах

правіж

ПРАВІ́Ж, вежу́, ч., іст.

Насильницьке стягування податку шляхом катувань.

– Чи правити-то? А чи не пильнувати про громадське добро, без твого правежу? (Панас Мирний);

Він мав сильну дружину, сам роздавав землі різним підлабузникам, відданим йому людям, брав потяги й правежі, не питаючи на те згоди ні в нього, Ольга, нового посадника новгородського – Гостромислового переємця, ні у віча (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правіж — праві́ж іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. правіж — -вежу, ч., іст. Насильницьке стягування податку шляхом катувань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правіж — Праві́ж, -вежу́, -же́ві; -вежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. правіж — ПРАВІ́Ж, вежу́, ч., іст. Насильницьке стягування податку шляхом катувань. Словник української мови в 11 томах