1. Словник української мови у 20 томах

праправнук

ПРАПРА́ВНУК, а, ч.

1. Син правнука чи правнучки.

[Кіндрат:] І як якийсь уже праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (В. Самійленко);

– Таж це твій славний прапрадід Грицько Ясень був кошовим отаманом?.. А внук, правнук і праправнук усіх отих Ясенів забрався на найвищі вершини науки?.. (Ю. Бедзик).

2. перев. мн. Далекі нащадки.

Праправнуки згадають Прапращурів діло, І промовить до них в полі Усяка могила! (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праправнук — прапра́внук іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. праправнук — -а, ч. 1》 Син правнука чи правнучки. 2》 перев. мн. Далекі нащадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. праправнук — ПРАПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син правнука чи правнучки. [Кіндрат:] І як якийсь уже праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (Сам., II, 1958, 33); — Таж це твій славний прапрадід Грицько Ясень був кошовим отаманом?.. Словник української мови в 11 томах
  4. праправнук — Праправнук, -ка м. Праправнукъ. К. Досв. 42. Словник української мови Грінченка