праправнук
ПРАПРА́ВНУК, а, ч.
1. Син правнука чи правнучки.
[Кіндрат:] І як якийсь уже праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (Сам., II, 1958, 33);
— Таж це твій славний прапрадід Грицько Ясень був кошовим отаманом?.. А внук, правнук і праправнук усіх отих Ясенів забрався на найвищі вершини науки?.. (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 10).
2. перев. мн. Далекі нащадки.
Праправнуки згадають Прапращурів діло, І промовить до них в полі Усяка могила! (П. Куліш, Вибр., 1969, 318).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- праправнук — прапра́внук іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- праправнук — -а, ч. 1》 Син правнука чи правнучки. 2》 перев. мн. Далекі нащадки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- праправнук — ПРАПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син правнука чи правнучки. [Кіндрат:] І як якийсь уже праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (В. Самійленко); – Таж це твій славний прапрадід Грицько Ясень був кошовим отаманом?.. Словник української мови у 20 томах
- праправнук — Праправнук, -ка м. Праправнукъ. К. Досв. 42. Словник української мови Грінченка