прах

ПРАХ, у, ч.

1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил.

І пити дасть [мати синові]і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко);

Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах (М. Рильський);

Ніч у дворі Арсеналу. Падають, падають батьки й сини, падають у сніг і прах (О. Довженко);

// Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.).

Де прахом залізо і камінь стає, Там серце радянських солдатів несхитне (М. Бажан);

Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте небо звився дим і прах пожежі (О. Довженко);

Сяє [зірка] в сонці червоним птахом, Легким сонячним, як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи всім в лице (А. Малишко);

// перен. Залишки давніх часів і звичаїв.

І не прахом минулого віє Із твоїх берегів-крутогір (С. Крижанівський);

// перен. Про людське тіло.

Так, чистий суфіє! я п'ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель [творець] замісив На чистому вині (А. Кримський).

2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще.

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?.. (І. Котляревський);

Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (М. Рильський);

Для Сковороди царі – це прах, пил, грязь, екскременти (П. Тичина).

3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп.

Коли Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову.., – зашуміли верби над його головою (О. Довженко);

Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах (М. Упеник);

Схиляю голову свою, Кладу букет веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити (І. Нехода);

// Попіл від спаленого трупа людини.

Трупоспалення з складанням праху в посудини та біля них .. мало широке розповсюдження на території лісостепової України .. від початку епохи бронзи (з наук. літ.).

(1) [Тут] спочива́є / спочи́в (спочи́ло) прах (ті́ло) кого – хтось похований, лежить у могилі.

На його [Онуфріївського монастиря] цвинтарі, який колись містився біля монастирської церкви, спочив прах Івана Федорова великого вітчизняного просвітителя (із журн.);

Уклони́тися пра́ху див. уклоня́тися.

◇ В пух і прах див. пух;

Іти́ (розліта́тися) / піти́ (розлеті́тися) пра́хом див. іти́;

Ляга́ти / лягти́ пра́хом див. ляга́ти;

(2) На прах (у прах), зі сл. розбивати, розсипатися і т. ін. – дощенту, зовсім.

Йому здавалося, що удари важкого обуха на прах розбивають ті алтарі [вівтарі], перед котрими він довгі літа молився (І. Франко);

Чернець нахмурив брови й пробурмотів: – Коли б, не приведи Господь, були лише такі стовпи, не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах... (Василь Шевчук);

А коли Тимоха здуру ще й кришталь розбив у прах, Я на цього мацапуру Розізлилась; просто жах (із журн.);

Гітлерівський фашизм – це породження чорних сил .. концентрований вияв варварства і злочинів проти людства – був розгромлений в прах (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прах — прах іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. прах — УР. порох, пил; П. тлінь, <�тлінні> останки; (героя) УР. труп. Словник синонімів Караванського
  3. прах — [прах] -ху, м. (ў) -асі Орфоепічний словник української мови
  4. прах — -у, ч. 1》 заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. || Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.). || перен. Залишки давніх часів і звичаїв. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прах — Порох, порохи, див. труп Словник чужослів Павло Штепа
  6. прах — А, ч. Літня людина. Нудота: оце знову приведуть прахів на 9 травня. Словник сучасного українського сленгу
  7. прах — в пух і прах. 1. зі сл. розбива́ти, розби́ти. Вщент, остаточно, зовсім. Ми ворога-ворона на кожній території знищимо — розіб’ємо в пух і прах (К. Герасименко). 2. зі сл. розно́сити, рознести́. Дуже, у великій мірі. Фразеологічний словник української мови
  8. прах — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
  9. прах — ПРАХ, у, ч. 1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. І пити дасть [мати синові], і отрясе, Одує прах з його хітона (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. прах — Прах, -ху м. Прахъ. Ном. № 10844. Обох земля присипле своїм прахом. К. Іов. 47. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде. АД. І. 129. Словник української мови Грінченка