прах

ПРАХ, у, ч.

1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил.

І пити дасть [мати синові]і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко);

Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах (М. Рильський);

Ніч у дворі Арсеналу. Падають, падають батьки й сини, падають у сніг і прах (О. Довженко);

// Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.).

Де прахом залізо і камінь стає, Там серце радянських солдатів несхитне (М. Бажан);

Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте небо звився дим і прах пожежі (О. Довженко);

Сяє [зірка] в сонці червоним птахом, Легким сонячним, як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи всім в лице (А. Малишко);

// перен. Залишки давніх часів і звичаїв.

І не прахом минулого віє Із твоїх берегів-крутогір (С. Крижанівський);

// перен. Про людське тіло.

Так, чистий суфіє! я п'ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель [творець] замісив На чистому вині (А. Кримський).

2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще.

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?.. (І. Котляревський);

Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (М. Рильський);

Для Сковороди царі – це прах, пил, грязь, екскременти (П. Тичина).

3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп.

Коли Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову.., – зашуміли верби над його головою (О. Довженко);

Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах (М. Упеник);

Схиляю голову свою, Кладу букет веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити (І. Нехода);

// Попіл від спаленого трупа людини.

Трупоспалення з складанням праху в посудини та біля них .. мало широке розповсюдження на території лісостепової України .. від початку епохи бронзи (з наук. літ.).

(1) [Тут] спочива́є / спочи́в (спочи́ло) прах (ті́ло) кого – хтось похований, лежить у могилі.

На його [Онуфріївського монастиря] цвинтарі, який колись містився біля монастирської церкви, спочив прах Івана Федорова великого вітчизняного просвітителя (із журн.);

Уклони́тися пра́ху див. уклоня́тися.

◇ В пух і прах див. пух;

Іти́ (розліта́тися) / піти́ (розлеті́тися) пра́хом див. іти́;

Ляга́ти / лягти́ пра́хом див. ляга́ти;

(2) На прах (у прах), зі сл. розбивати, розсипатися і т. ін. – дощенту, зовсім.

Йому здавалося, що удари важкого обуха на прах розбивають ті алтарі [вівтарі], перед котрими він довгі літа молився (І. Франко);

Чернець нахмурив брови й пробурмотів: – Коли б, не приведи Господь, були лише такі стовпи, не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах... (Василь Шевчук);

А коли Тимоха здуру ще й кришталь розбив у прах, Я на цього мацапуру Розізлилась; просто жах (із журн.);

Гітлерівський фашизм – це породження чорних сил .. концентрований вияв варварства і злочинів проти людства – був розгромлений в прах (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

прах

Значення в інших словниках