прах

Значення в інших словниках

1. прах — прах іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. прах — УР. порох, пил; П. тлінь, <�тлінні> останки; (героя) УР. труп. Словник синонімів Караванського
3. прах — -у, ч. 1》 заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. || Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.). || перен. Залишки давніх часів і звичаїв. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прах — Порох, порохи, див. труп Словник чужослів Павло Штепа
5. прах — ПРАХ, у, ч. 1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. І пити дасть [мати синові]і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко); Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах (М. Словник української мови у 20 томах
6. прах — А, ч. Літня людина. Нудота: оце знову приведуть прахів на 9 травня. Словник сучасного українського сленгу
7. прах — в пух і прах. 1. зі сл. розбива́ти, розби́ти. Вщент, остаточно, зовсім. Ми ворога-ворона на кожній території знищимо — розіб’ємо в пух і прах (К. Герасименко). 2. зі сл. розно́сити, рознести́. Дуже, у великій мірі. Фразеологічний словник української мови
8. прах — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
9. прах — ПРАХ, у, ч. 1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил. І пити дасть [мати синові], і отрясе, Одує прах з його хітона (Шевч. Словник української мови в 11 томах
10. прах — Прах, -ху м. Прахъ. Ном. № 10844. Обох земля присипле своїм прахом. К. Іов. 47. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде. АД. І. 129. Словник української мови Грінченка