прах

ПРАХ, у, ч.

1. заст., книжн. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; порох, пил.

І пити дасть [мати синові], і отрясе, Одує прах з його хітона (Шевч., II, 1963, 371);

Замети, як вовки, стояли, І сніговий курився прах (Рильський, III, 1961, 32);

Ніч у дворі Арсеналу. Падають, падають батьки й сини, падають у сніг і прах (Довж., І, 1958, 61);

// Рештки, руїни чого-небудь (перев. споруд, будівель і т. ін.).

Де прахом залізо і камінь стає, Там серце радянських солдатів несхитне (Бажан, І, 1940, 140);

Гуркотіли гармати. Горів хутір. В пусте небо звився дим і прах пожежі (Довж., І, 1958, 209);

Сяє [зірка] в сонці червоним птахом, Легким сонячним, як пірце, Над заліза потлілим прахом, Правду кажучи всім в лице (Мал., Звенигора, 1959, 201);

// перен. Залишки давніх часів і звичаїв.

І не прахом минулого віє Із твоїх берегів-крутогір (Криж., Під зорями.., 1950, 7);

// перен. Про людське тіло.

Так, чистий суфіє! я п’ю, Не дорікай мені: Мій прах создатель [творець] замісив На чистому вині (Крим., Вибр., 1965, 295).

◊ На (у) прах оберта́ти (оберну́ти, розбива́ти, розби́ти, розві́ювати, розві́яти, вали́ти, звали́ти і т. ін. ) — руйнувати, нищити дощенту що-небудь. Життя і кров, а не сюжет і тему Він |М. Коцюбинський]

залишив на білих сторінках — І слів його не обернуть на прах (Рильський, II, 1960, 89);

Пан Трацький сумно похилив голову. Йому здавалось, що удари важкого обуха на прах розбивають ті олтарі, перед котрими він довгі літа молився (Фр., III, 1950, 382);

Буржуазні теорії про «безкризисний» і «планований» капіталізм розвіяні в прах усім ходом розвитку сучасної капіталістичної економіки (Програма КПРС, 1961, 23);

Та гей, бики! Ломіть бадилля, Ломіть його, валіть на прах (Рудан., Тв., 1956, 59);

Пра́хом іти́ (піти́, розліта́тися, розлеті́тися і т. ін.): а) зникати, щезати, гинути (про статки, матеріальні цінності).

Нема добра. Прахом пішло. Стоять одні кам’яні черева (Тют., Вир, 1964, 421);

б) руйнуватися, розвіюватися (про надії, мрії, сподівання).

Прахом пішли сподівання Борулі стати дворянином (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 126);

— Як побралися ми з своєю старою — хороше було. Ех, скільки ми тоді перемріяли. І ось воно все пішло прахом (Кол., На фронті.., 1959, 190);

Пра́хом (на прах, у прах) розпада́тися (розпа́стися, па́дати, впа́сти, розкида́тися, розки́нутися і т. ін.) — руйнуватися, зникати без останку або занепадати, втрачати сенс.

Всепотужний трон Єгови розпався прахом (Фр., XIII, 1954, 128);

Так минали віки, й ці городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались і знову поставали (Скл., Святослав, 1959, 130);

Пропади́ воно́ пра́хом, лайл. — побажання кому-, чому-небудь пропасти, згинути.

Хліба схотів? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом… (Коцюб., II, 1955, 35);

Струси́ти (струсну́ти, отруси́ти, отряхну́ти) да́вній прах — порвати із забобонами минулого.

Мої ровесники цього не знали слова. Над узголів’ям їх, як пісня колискова, Стояла темрява. Струснувши давній прах, Родився Комсомол у битвах, у трудах (Рильський, III, 1961, 28);

У (в) пух і прах розбива́ти (розби́ти) — добиватися переконливої перемоги в бою.

Ми ворога-ворона на кожній території знищимо — розіб’ємо в пух і прах (Гер., Поезії, 1950, 115);

У (в) пух і прах розно́сити (рознести́) — гостро картати, критикувати кого-небудь.

Розчервонівшись, немилосердно кублячи вже не дуже й пишну кучму, «головний" когось розносив у пух і прах по телефону (Збан., Курил. о-ви, 1963, 221);

— Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на зимовій конференції, — шкріб гостре підборіддя Шухновський. — Рознесуть в пух і прах (Збан., Малин. дзвін, 1958, 236);

Хай іде́ пра́хом що — уживається для вираження байдужого ставлення до чого-небудь.

З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки. Хай все йде прахом! (Коцюб., І, 1955, 26).

2. перен., зневажл. Про кого-небудь мерзенного, нікчемного, жалюгідного або про що-небудь не варте уваги, нецінне, минуще.

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно, Що пред тобою дрянь і прах Базіка о богах обидно, Мудрує о твоїх ділах?.. (Котл., І, 1952, 245);

Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов (Рильський, III, 1961, 304);

Для Сковороди царі — це прах, пил, грязь, екскременти (Тич., III, 1957, 105).

3. уроч. Тіло померлої людини; останки, труп.

Коли Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову.., — зашуміли верби над його головою (Довж., I, 1958, 95);

Стоїмо при священній могилі, де героїв покоїться прах (Уп., Вітчизна миру, 1951, 30);

Схиляю голову свою, Кладу букет веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював нам право жити (Нех., Ростіть.., 1947, 64);

// Попіл від спаленого трупа людини.

Трупоспалення з складанням праху в посудини та біля них.. мало широке розповсюдження на території лісостепової України.. від початку епохи бронзи (Археол., VIII, 1953, 136).

Уклони́тися пра́ху — віддати шану померлому.

І, уклонившись праху [Т. Г. Шевченка], ми сходили з гори (Тич., І, 1957, 61).