прах

в пух і прах. 1. зі сл. розбива́ти, розби́ти. Вщент, остаточно, зовсім. Ми ворога-ворона на кожній території знищимо — розіб’ємо в пух і прах (К. Герасименко). 2. зі сл. розно́сити, рознести́. Дуже, у великій мірі. Розчервонівшись, немилосердно кублячи вже не дуже й пишну кучму, “головний” когось розносив у пух і прах по телефону (Ю. Збанацький); — Рознесуть нас, Тарасе Демидовичу, на зимовій конференції,— шкріб гостре підборіддя Шухновський.— Рознесуть в пух і прах (Ю. Збанацький).

іти́ (розліта́тися) / піти́ (розлеті́тися) пра́хом. 1. Пропадати, руйнуватися, зникати і т. ін. (Ганжа:) Оскуділа земля, усохло вим’я для нас, недостойних... бо загалом усе йде прахом (І. Волошин); (Кобзар:) Була в мене своя сім’я, худоба,— та все те прахом пішло! (Панас Мирний); Нема добра. Прахом пішло. Стоять одні кам’яні черева (Григорій Тютюнник). 2. Не здійснюватися, не збуватися (про мрії, сподівання і т. ін.). Прахом пішли сподівання Борулі стати дворянином (Ю. Мартич); — Як побралися ми з своєю старою, хороше було. Ех, скільки ми тоді перемріяли. І ось воно все пішло прахом (П. Колесник); — Мріяла Надійка, малювала майбутнє, красиве життя — і раптом чорний вибух... Все розлетілося прахом (З газети).

на прах (у прах), зі сл. розбива́ти, розсипа́тися і т. ін. Дощенту, зовсім. Йому здавалося, що удари важкого обуха на прах розбивають ті алтарі, перед котрими він довгі літа молився (І. Франко); Чернець нахмурив брови й пробурмотів: — Коли б, не приведи Господь, були лише такі стовпи, не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах… (Василь Шевчук); А коли Тимоха здуру ще й кришталь розбив у прах, Я на цього мацапуру Розізлилась; просто жах (З журналу); Гітлерівський фашизм — це породження чорних сил .. концентрований вияв варварства і злочинів проти людства — був розгромлений в прах (З газети).

оберну́ти / оберта́ти на прах (на пил), перев. що. Повністю знищити, розбити що-небудь (рідко кого-небудь), спричинити зникнення чогось, когось. Життя і кров, а не сюжет і тему Він (Коцюбинський) залишив на білих сторінках — І слів його не обернуть на прах (М. Рильський); Скільки турбот.., любові батьківської може потрощити, обернути на пил, змішати з багном один недобрий син! (І. Волошин). оберну́ти у по́піл. — Краще б зарево пожежі світнуло на їх (на них); краще б воно обняло їх в огненному вихрові світа, обернуло у попіл (Панас Мирний).

поверга́ти / пове́ргнути в прах (у по́рох) кого, що. Розбивати, знищувати кого-, що-небудь. Він сп’янілий від люті, все трощив і повергав у прах на своєму шляху (С. Добровольський); Хіба не ми в боях під Сталінградом, Повергли в прах нападників орду! (І. Гончаренко); Він чув за плечем рівне дихання сина і писав захоплено, переможно, немов ведучи важкий бій і повергаючи в порох сильного й запеклого ворога (В. Собко).

пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

розси́патися (розлеті́тися) на по́рох (на прах, по́рохом, пра́хом). Зникнути без сліду; перестати існувати, загинути. Прекрасний Києве, на предковічних горах! ..За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (М. Рильський); — Коли б, не приведи Господь, були такі стовпи (як маляр Мазницький), не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах (Василь Шевчук); Жде (Хо) того сміливого, хто гляне йому у вічі, щоб самому навіки спочити, порохом розсипатися (Панас Мирний); Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не залишиться? (О. Довженко).

розтира́ти / розте́рти (зіте́рти, сте́рти) на по́рох (у по́рох, на прах, у порошо́к) кого. 1. Знищувати, розбивати вщент. Дошкульно тіло краяли вітри, пронизували грози ятаганні,— але мене хоч в порох розітри — я знов перемагатиму в змаганні (Д. Луценко); Гнів кипить в очах суворих,— Хай не лізе клятий ворог,— Розітрем його на порох (І. Нехода); (2-й з прохачів:) Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка); // Розправлятись з ким-небудь. (Анна:) Ох, та й боюсь я його тепер! Боюсь, як найтяжчого ворога! І певно, що як він на нас завзявся, то зітре на порох, знищить, зруйнує (І. Франко). 2. Нищівно викривати, критикувати кого-небудь. Але в думці Горецький не мовчав. Він нищив своїх противників, громив їх впень, розтирав на порох, але вони про це нічого не знали (М. Ю. Тарновський); Один хвалько шептав другому: — Ти ж тільки не кажи нікому, Як я піймав його на слові І трахнув у своїй промові! Я в порошок розтер його? — Кого? — Ну, та начальника ж свого (С. Воскрекасенко).

струси́ти да́вній прах з кого—чого, перев. ірон. Позбутися всього віджилого, старого. — Хочу струсити давній прах з цього закладу,— жартівливо промовила чорнява жінка, виходячи з дверей (З газети).