пращник
ПРА́ЩНИК, а, ч., іст.
Воїн, озброєний пращею.
На стінах .. були приготовлені купи каміння, за заборолами – діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (С. Скляренко);
Олександр Невський розташував своє військо в такому бойовому порядку: попереду були стрілки-лучники і пращники (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пращник — пра́щник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- пращник — -а, ч., іст. Воїн, озброєний пращею. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пращник — ПРА́ЩНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний пращею. На стінах.. були приготовлені купи каміння, за заборолами — діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (Скл. Словник української мови в 11 томах