1. Словник української мови у 20 томах

пригода

ПРИГО́ДА, и, ж.

1. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок.

Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище (Панас Мирний);

“Що ж то, сину, за пригода Така прилучилась?” “Та пригода – не пригода – Верства повалилась!” (С. Руданський);

Ще на формуванні [взводу] сталася пригода, після якої ми з Оленченком подружили (І. Багмут);

// також у сполуч. зі сл. лиха, тяжка і т. ін. Небажана, неприємна або небезпечна для когось подія.

В пригоді пізнавай приятеля (прислів'я);

– Як не глядів [дервіш], як не старався, – сталась пригода: заслаб осел в пустині та й здох (М. Коцюбинський);

Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода (І. Франко);

Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Григорій Тютюнник).

2. перев. мн. Події, які трапляються під час подорожей, мандрівок і часто пов'язані з риском.

Він розповів зміст поеми [“Одіссеї”], дитячим звичаєм підносячи більше чудесні та фантастичні пригоди, а минаючи побутові картини (І. Франко);

Везучи наш вантаж, ми шукали пригод. Ми вже й здали вантаж, а цікавого нічого не зустріли (Ю. Яновський);

// перев. з означ. Дії, розраховані на досягнення успіху в коханні, залицянні.

Ломицького встріла Христина і все дочиста випитала в його. Вона зацікавилась його романом, бо була дуже охоча й ласа до таких романів та романічних пригод (І. Нечуй-Левицький);

Веселий, поранений в руку сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди (О. Гончар).

◇ (1) В (при) приго́ді – при нагоді.

[Чалий:] Війська маєм ми всього двісті чоловік і одну гармату. Це наші сили, це наш замок, куди в пригоді ми можем заховатись! (І. Карпенко-Карий);

Консерватизм – це така річ, котру треба підрізувати при всякій пригоді (М. Драгоманов);

(2) Про вся́ку приго́ду – на всякий випадок.

Вхопивши обіруч дзюбак, я .. до кінця ручки прив'язав тонкий, а міцний шнур, що був у мене за поясом про всяку пригоду (І. Франко);

Ста́ти / става́ти (бу́ти) у [вели́кій] приго́ді (рідше наго́ді) див. става́ти;

Шука́ч приго́д див. шука́ч.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригода — приго́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пригода — ПРИГОДА – НАГОДА Пригода. Непередбачений, несподіваний випадок у житті; подія, яка трапилась під час подорожі, мандрівки, часто-густо пов’язана з ризиком; нещасливий випадок: шукачі пригод, дорожньо-транспортна пригода. Літературне слововживання
  3. пригода — Подія, випадок, історія, інцидент, приключка, жм. придибашка, придибенція, притча, притичина; (прикра) халепа; (бойова) битва; пригодонька; мн. ПРИГОДИ, авантури, (тривалі) одіссея, фр. всячина; (тяжкі) митарства, ходіння по муках; (любовні) походеньки, походи. Словник синонімів Караванського
  4. пригода — I випадок, історія, казус, курйоз, лучай, морока, непереливки, неприємність, оказія, подія, приведенція, пригодонька (пісен.), придибанка, придибачка, придибашка, придибенція, придибунок, приключина, приключка, прикрість, припадок, притичина... Словник синонімів Вусика
  5. пригода — [приегода] -дие, д. і м. -д'і Орфоепічний словник української мови
  6. пригода — -и, ж. 1》 Те, що трапилося (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. || також у сполуч. зі сл. лиха, тяжка і т. ін. Небажана, неприємна або небезпечна для когось подія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пригода — В пригоді пізнавай приятеля. В нещастю найліпше пізнаєш приятеля, бо лише приятель поможе тобі. Кожна пригода до мудрості дорога. Пригоди врізуються в нашу пам'ять, та роблять нас обережніми. Пригоди учать згоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. пригода — ста́ти (бу́ти) у (вели́кій) приго́ді кому. 1. Допомогти кому-небудь; виручити когось. Цього вечора у Василя і Наталки, може, ще й не вистачило б сміливості обнятись, але тут у пригоді їм став споконвічний дівочий помічник — страх (О. Фразеологічний словник української мови
  9. пригода — ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Словник синонімів української мови
  10. пригода — Приго́да, -ди; -го́ди, -го́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. пригода — ПРИГО́ДА, и, ж. 1. Те, що трапилось (часто непередбачене, несподіване); подія, випадок. Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище (Мирний, І, 1949, 314); «Що ж то, сину... Словник української мови в 11 томах
  12. пригода — Пригода, -ди ж. 1) Приключеніе; несчастіе, несчастный случай. Не дай, Боже, пригоди на тебе. Макс. Не втішайтеся, воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42. стати приго́ді. Приключиться несчастію. Словник української мови Грінченка