1. Словник української мови у 20 томах

призволення

ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст.

1. Благодіяння, милість.

[Антоніо:] Маестро! .. верніться-бо в Італію! .. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Леся Українка);

“Польний гетьман .. радить вам віддати замок на капітуляцію .. Реченець для розсуду й виконання цього ласкавого призволення скінчиться увечері” (М. Старицький).

2. Дозвіл, згода.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призволення — Дозвіл [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. призволення — призво́лення іменник середнього роду призволе́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. призволення — -я, с., заст. 1》 Благодіяння, милість. 2》 Дозвіл, згода. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. призволення — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев. Словник синонімів української мови
  5. призволення — Призволе́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. призволення — ПРИЗВОЛЕ́ННЯ, я, с., заст. 1. Благодіяння, милість. [Антоніо:] Маестро!.. верніться-бо в Італію!.. Мій корабель до вашої послуги з господарем його. [Річард:] Спасибі, друже, хоч я прийнять не можу призволення; пробачте ви мені і зрозумійте (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. призволення — Призволення, -ня с. Позволеніе; соизволеніе. Словник української мови Грінченка