прилюдний
ПРИЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей.
Але за те бабуня сама пішла до Мартохи Білашихи і рішуче “оговорила” з нею, щоб вона .. не била Дарки, принаймні не доводила б до галасу і прилюдного бешкету (Леся Українка);
Йому подобалася ця юна пара. Хлопець сидить ніби аж трохи знічений прилюдним сусідством з нею, з юною шкільною красунею (О. Гончар);
Гетьман розумів це прохання графині як прилюдний ляпас йому, другові дому і вояці (Іван Ле);
// Який відбувається, здійснюється з допуском сторонніх осіб; відкритий, гласний.
Справа дійшла до прилюдного процесу, в якому на лаву підсудних сіли монахи-братчики (Ірина Вільде);
Новим утікачам увечері прилюдний допит учинив [Наливайко] (Іван Ле);
// Розрахований на ознайомлення сторонніми особами.
Все, що ховалось на дні її душі, витягнули люди на прилюдний вид, обкинули поблажливим усміхом легковаження найдорожчий її скарб (Н. Кобринська);
Максим Нерчин, прочитавши статтю Куцевича, зрозумів, що вона, власне, прилюдна відповідь його поглядам (Н. Рибак);
// Признач. для публіки.
В Києві єсть літературно-артистичне товариство, .. так в тому товаристві були прилюдні читання по-російськи і по-українськи (Леся Українка).
2. Те саме, що грома́дський 2.
Він [польський журналіст] мусить мати змогу кермувати човен прилюдної опінії раз направо, то знов наліво, як власне потрібно для національних інтересів (І. Франко);
Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Н. Кобринська);
Це було 1914 року, коли царський уряд заборонив прилюдне святкування пам'яті поета [Т. Шевченка] (М. Рильський);
Важливим засобом прилюдного визнання заслуг перед народом є урядові нагороди орденами, медалями, почесними грамотами (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- прилюдний — (який відбувається на очах людей) привселюдний, заст. гласний, публічний. Словник синонімів Полюги
- прилюдний — прилю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- прилюдний — див. ПРИВСЕЛЮДНИЙ. Словник синонімів Караванського
- прилюдний — [приел'уднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- прилюдний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей. || Який відбувається, здійснюється з допуском сторонніх осіб; відкритий, гласний. || Розрахований на ознайомлення сторонніми особами. || Признач. для публіки. 2》 Те саме, що громадський 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прилюдний — ПОКАЗО́ВИЙ (влаштований для загального ознайомлення), ПРИЛЮ́ДНИЙ. Чемпіонат Європи з фігурного катання в Копенгагені завершився вчора показовими виступами найсильніших фігуристів континенту (з газети); Справа дійшла до прилюдного процесу... Словник синонімів української мови
- прилюдний — Прилю́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прилюдний — ПРИЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей. Але за те бабуня сама пішла до Мартохи Білашихи і рішуче «оговорила» з нею, щоб вона.. не била Дарки, принаймні не доводила б до галасу і прилюдного бешкету (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- прилюдний — Прилюдний, -а, -е 1) Публичный, открытый. Коли буде прилюдне сватання? МУЕ. І. 115. (Полт. г.). 2) Съ измѣн. удар. прилюдний. Объ одеждѣ: праздничный. Прилюдне лудинє (убране). Шух. І. 39. Словник української мови Грінченка