1. Словник української мови в 11 томах

прилюдний

ПРИЛЮ́ДНИЙ, а, е.

1. Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей.

Але за те бабуня сама пішла до Мартохи Білашихи і рішуче «оговорила» з нею, щоб вона.. не била Дарки, принаймні не доводила б до галасу і прилюдного бешкету (Л. Укр., III, 1952, 636);

Йому подобалася ця юна пара. Хлопець сидить ніби аж трохи знічений прилюдним сусідством з нею, з юною шкільною красунею (Гончар, Тронка, 1963, 140);

Гетьман розумів це прохання графині як прилюдний ляпас йому, другові дому і вояці (Ле, Наливайко, 1957, 36);

// Який відбувається, здійснюється з допуском сторонніх осіб; відкритий, гласний.

Справа дійшла до прилюдного процесу, в якому на лаву підсудних сіли монахи-братчики (Вільде, Сестри.., 1958, 279);

Новим утікачам увечері прилюдний допит учинив [Наливайко] (Ле, Наливайко, 1957, 186);

// Розрахований на ознайомлення сторонніми особами.

Все, що ховалось на дні її душі, витягнули люди на прилюдний вид, обкинули поблажливим усміхом легковаження найдорожчий її скарб (Кобр., Вибр., 1954, 210);

Максим Нерчин, прочитавши статтю Куцевича, зрозумів, що вона, власне, прилюдна відповідь його поглядам (Рибак, Час.., 1960, 491);

// Признач. для публіки.

В Києві єсть літературно-артистичне товариство, ..так в тому товаристві були прилюдні читання по-російськи і по-українськи (Л. Укр., V, 1956, 186).

2. Те саме, що грома́дський 2.

Він [польський журналіст] мусить мати змогу кермувати човен прилюдної опінії раз направо, то знов наліво, як власне потрібно для національних інтересів (Фр., IV, 1950, 165);

Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Кобр., Вибр., 1954, 101);

Це було 1914 року, коли царський уряд заборонив прилюдне святкування пам’яті поета [Т. Шевченка] (Рильський, III, 1956, 250);

Важливим засобом прилюдного визнання заслуг перед народом є урядові нагороди орденами, медалями, почесними грамотами, значками «Відмінник змаганням» (Ком. Укр., 9, 1967, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилюдний — (який відбувається на очах людей) привселюдний, заст. гласний, публічний. Словник синонімів Полюги
  2. прилюдний — прилю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. прилюдний — див. ПРИВСЕЛЮДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. прилюдний — [приел'уднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. прилюдний — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей. || Який відбувається, здійснюється з допуском сторонніх осіб; відкритий, гласний. || Розрахований на ознайомлення сторонніми особами. || Признач. для публіки. 2》 Те саме, що громадський 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прилюдний — ПРИЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей. Але за те бабуня сама пішла до Мартохи Білашихи і рішуче “оговорила” з нею, щоб вона .. Словник української мови у 20 томах
  7. прилюдний — ПОКАЗО́ВИЙ (влаштований для загального ознайомлення), ПРИЛЮ́ДНИЙ. Чемпіонат Європи з фігурного катання в Копенгагені завершився вчора показовими виступами найсильніших фігуристів континенту (з газети); Справа дійшла до прилюдного процесу... Словник синонімів української мови
  8. прилюдний — Прилю́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прилюдний — Прилюдний, -а, -е 1) Публичный, открытый. Коли буде прилюдне сватання? МУЕ. І. 115. (Полт. г.). 2) Съ измѣн. удар. прилюдний. Объ одеждѣ: праздничный. Прилюдне лудинє (убране). Шух. І. 39. Словник української мови Грінченка