приліплювати

ПРИЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. прилі́плять; док., що.

1. Прикріплювати що-небудь до чогось чимсь липким.

Тарас саме приліплював на стіни свого куреня шматки сірого грубого паперу (О. Іваненко);

Іван підбіг, приклав портрет до стіни, а Каленик, пожувавши ще трохи, вийняв хліб з рота і приліпив (М. Коцюбинський);

О. Артемій .. написав зверху на пакеті, що посилається з Богуслава, приліпив марку (І. Нечуй-Левицький);

// Прикріплювати що-небудь липке до чогось.

Є в нього на лівій щоці родиме п'ятенце [родима пляма] з копієчку завбільшки, ніби хтось, граючись, шевської смоли приліпив для розваги (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Ненадійно поміщати що-небудь на чомусь; притуляти.

Шаула мимоволі зірвав шапку з голови, але тут же її й накинув, не натягаючи на вуха, а лише приліпивши десь на потилицю (Іван Ле).

2. розм. Міцно приєднувати що-небудь до чогось якимсь способом.

– А такий же гарний учитель був! .. Бувало, чи набійку, чи латку приліпить до чобота, – зубами не одірвеш! (Є. Кравченко);

– Все вже пропало. Відрізати скибу хліба можна, але приліпити її знову – трудно (Г. Хоткевич);

* Образно. На кождого знайде [Гжехоткова] що сказати, кождому приліпить латку (І. Франко).

3. перен., розм. Давати кому-небудь влучне прізвисько.

Кличку “Корж” приліпили новоприбулому до коша парубку, який .. коржем скотився з крутої гори і, на здивування друзів, лишився живим (з наук.-попул. літ.);

– Звідки ви так швидко дізналися? – А через Радіомусія ж. – Що це за установа? – Не установа, а людина .. Це хлопці йому таку наличку [прізвисько] приліпили (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

приліплювати

Значення в інших словниках