1. Словник української мови у 20 томах

приминати

ПРИМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., що.

1. Притискаючи або пригинаючи, робити прилеглим або похиленим (бур'ян, траву і т. ін.).

Хорти пробігли за кіннотниками, приминаючи траву, як вітрова хвиля (Ю. Яновський);

Лукія впала на землю, прим'явши високе буйне жито, і заридала (О. Донченко);

// Наступаючи на щось, топчучи, руйнувати.

Дмитро, приминаючи верзунами химерно наточені черв'яком купинки землі, іде до катраги (М. Стельмах);

// Мнучи, притискати.

Семенко і той з ранку до вечора в глині товчеться. Баби мажуть, і він собі ручкою по стіні ляпає та трісочкою приминає (І. Муратов).

2. тільки док. Трохи пом'яти що-небудь.

Прим'яти спідницю.

3. тільки док., кого, перен., фам. Побити кого-небудь.

Так скрутив [Мірошниченко] карка [Якову], що в чоловіка якось одразу по-гусячи зів'яла голова .. – Коли прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай, – покосився на нього Мірошниченко (М. Стельмах).

(1) Прим'я́ти під се́бе кого:

а) навалитися своєю вагою на кого-небудь;

б) потоптати когось (про коней).

Кінь, відчувши погибель, що дихала на нього з прірви, осів на задні ноги, плигнув уперед і, прим'явши під себе кількох циган, вирвався і пішов чвалом по луках (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приминати — примина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приминати — див. м'яти Словник синонімів Вусика
  3. приминати — -аю, -аєш, недок., прим'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1》 Притискаючи або пригинаючи, робити прилеглим або похиленим (бур'ян, траву і т. ін.). || Наступаючи на щось, топчучи, руйнувати. || Мнучи, притискати. 2》 тільки док. Трохи пом'яти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. приминати — М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. приминати — ПРИМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., перех. 1. Притискаючи або пригинаючи, робити прилеглим або похиленим (бур’ян, траву і т. ін.). Відповзали поранені, приминаючи й закривавлюючи траву (Стельмах, Вел. Словник української мови в 11 томах
  6. приминати — Примина́ти, -на́ю, -єш сов. в. прим'яти, -мну, -мне́ш, гл. Приминать, примять. Словник української мови Грінченка