приступати

ПРИСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. присту́плять; док.

1. до чого, з інфін. і без дод. Починати що-небудь робити, братися за якусь справу, роботу і т. ін.

– Час приступати до діла (І. Нечуй-Левицький);

– Насамперед, приступаючи до всілякої розмови, треба починати аж із самісінького початку (Г. Хоткевич);

Вчора після вечері – він пригадав – розбирали наряди на роботу, щоб приступати зранку (Л. Смілянський);

– Схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок);

Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Григорій Тютюнник);

З понеділка Анатолій уже приступив до своїх обов'язків начальника дільниці шахти “Велетень” (О. Гуреїв).

2. до кого – чого і без дод., розм. Наближатися, близько підходити до кого-, чого-небудь; підступати.

– Не занось гніву на нас на той світ, .. – мовила [бабуся] далі, приступаючи до ліжка Тетяни та вклоняючись (Л. Яновська);

– Як на те, кого здибаю першого із знакомих? Пана Гнатковського! Кланяюся, пізнав мене, приступає ближче, подає руку (Л. Мартович);

Василь приступив до неї, поздоровкався й пішов поруч з нею (І. Нечуй-Левицький);

Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека придивитися новому гостеві, але ніхто не смів приступити ближче (І. Франко);

* Образно. Зостались [після пошесті] тільки, ті, до кого й смерть боялася приступити (Панас Мирний);

// Наближатися, нападаючи на когось, щось.

Не бояться [половці] жадних страт, Раз по разу приступали, Полк за полком підсували (І. Франко);

То приступали [супротивники], то одступали; то розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище (П. Куліш);

// перен. Зав'язувати з ким-небудь розмову, знайомство, ближчі стосунки і т. ін.

Почали [дядько, Яків та Кохан] радитись, як приступити до тії панії (Марко Вовчок);

[Катря:] Чи ти дурний, Зільку, дівчат не любиш, чи приступити до них не вмієш (С. Васильченко).

3. до кого і без дод. Настійно звертатися до кого-небудь, набридати комусь проханнями, вимогами і т. ін.

– Готова [канапка]?.. – ? .. – Та... не знаю .. – По що ж ти ходив, коли так? – приступала до нього Софія (Леся Українка);

Багато людей вибивало Андрієві очі за дрібні позички. Андрій метався і туди й сюди, мало не плакав, а нічого не міг вдіяти: всі на нього тюкали і приступали (Грицько Григоренко).

4. перен., розм. Раптово охоплювати кого-небудь (про душевний стан, почуття, бажання і т. ін.).

[Кушнірук:] А що тобі, отамане, знову туга до серця приступає? (С. Васильченко);

Знаю, що такий батько лакомий заплакати, бо до нього приступає тоді і втіха і жаль (Л. Мартович);

Твоя мрія швиденько полине .. І принесе з чарівної країни Краплю живої роси. І як приступить журба невсипуща Та до серденька твого, Тая росиця живуща-цілюща Буде живити його (Леся Українка);

// безос.

[Одарка:] Задурив Марусі голову? Звів дівку з ума та й відсахнувся! [Микита:] Нехай собі дуріє, коли приступа! (М. Кропивницький);

Зараз він мене втихомирив: “Коли вже так тобі приступило, друже, то добувай того півня” (Марко Вовчок);

// Загрожувати комусь, наближатися до когось (про які-небудь неприємності, хворобу і т. ін.).

Астма душила його. Остатнього часу надто часто вона приступала до нього (Леся Українка);

Помічати стали [гості], що я усе мовчком сиджу... Тоді напасть приступила... уразилися на мене, почали обносити (Марко Вовчок);

// безос.

Незабаром і приступило до мене, нечистий знов наслав на мене оту Хаброню (І. Нечуй-Левицький).

5. тільки недок., перен., рідко. Міститися біля чого-небудь, межувати з чимсь.

Де він [шлях] вбіга на гору та де вже улиці будинків купами до нього приступають, який же він гучний та людний! (Марко Вовчок);

Видно, як амфітеатр [гір] наближається до Дніпра, піднімається все вище та вище і приступає до самого Дніпра (І. Нечуй-Левицький).

6. діал. Наступати ногами.

Штани на нім задовгі так, що він мусив їх підкотити, аби не приступати ззаду зап'ятком (Л. Мартович).

Сон не приступа́є див. сон¹.

◇ І не приступа́йся (не приступа́й, не підхо́дь і т. ін.) див. приступа́тися;

Пристава́ти / приста́ти (приступи́ти) з [го́стрим] ноже́м до го́рла див. пристава́ти;

(1) Приступа́ти / приступи́ти до бика́ (до бичка́) – братися за головне, діючи рішуче.

Успіх будь-якої справи, забезпечений, якщо вдається відразу приступити до бика (з усної мови);

– Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, – обізвалась Христина. – Я вже знаю, з якого боку приступити до бичка (І. Нечуй-Левицький);

(2) Приступи́ти з го́стрим ноже́м до го́рла (д) див. пристава́ти.