приступати

ПРИСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. присту́плять; док.

1. до чого, з інфін. і без додатка. Починати що-небудь робити, братися за якусь справу, роботу і т. ін.

— Час приступати до діла (Н.-Лев., III, 1956, 379);

— Насамперед, приступаючи до всілякої розмови, треба починати аж із самісінького початку (Хотк., І, 1966, 51);

Вчора після вечері — він пригадав — розбирали наряди на роботу, щоб, приступати зранку (Сміл., Зустрічі, 1936, 28);

— Схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Вовчок, І, 1955, 26);

Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Тют., Вир, 1964, 116);

З понеділка Анатолій уже приступив до своїх обов’язків начальника дільниці шахти «Велетень» (Гур., Життя.., 1954, 97);

Після переможного закінчення війни радянський народ з величезною активністю приступив до мирної творчої праці (Рад. Укр., 5.ХІ 1952, 2).

2. до кого — чого і без додатка, розм. Наближатися, близько підходити до кого-, чого-небудь; підступати.

— Не занось гніву на нас на той світ,.. — мовила [бабуся] далі, приступаючи до ліжка Тетяни та вклоняючись (Л. Янов., І, 1959, 59);

— Як на те, кого здибаю першого із знакомих? Пана Гнатковського! Кланяюся, пізнав мене, приступає ближче, подає руку (Март., Тв., 1954, 207);

Василь приступив до неї, поздоровкався й пішов поруч з нею (Н.-Лев., II, 1956, 60);

Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека придивитися новому гостеві, але ніхто не смів приступити ближче (Фр., IV, 1950, 95);

Коли Потопальський доповів, що зібралися всі, комісар приступив до столу (Збан., Сеспель, 1961, 55);

*Образно. Зостались [після пошесті] тільки, ті, до кого й смерть боялася приступити (Мирний, IV, 1955, 255);

// Наближатися, нападаючи на когось, щось.

Не бояться [половці] жадних страт, Раз по разу приступали, Полк за полком підсували (Фр., XIII, 1954, 368);

То приступали [супротивники], то одступали; то розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище (П. Куліш, Вибр., 1969, 106);

Ой, як приступить панота, як кинеться, наче ті звірі, — світу не видно! (Тич., І, 1957, 105);

// перен. Зав’язувати з ким-небудь розмову, знайомство, ближчі стосунки і т. ін.

Почали [дядько, Яків та Кохан] радитись, як приступити до тії панії (Вовчок, І, 1955, 74);

[Катря:] Чи ти дурний, Зільку, дівчат не любиш, чи приступити до них не вмієш (Вас., III, 1960, 124).

[І (й)] не приступа́й; [І (й)] не (ані́) приступи́ти; [І (й)] приступи́ти не мо́жна (стра́шно) — про кого-небудь гордого, сердитого, зарозумілого і т. ін.

— Гарна була дівка.. А горда та пишна, що й не приступай! (Коцюб., І, 1955, 139);

Дивиться [Варка], наче зараз тебе з’їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити… (Вовчок, VI, 1956, 293).

◊ Приступа́ти (приступи́ти) до бичка́ (бика́) — те саме, що Бра́ти (взя́ти) бика́ за ро́ги ( див. бик¹).

— Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп’яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити до бичка (Н.-Лев., VI, 1966, 79).

3. до кого і без додатка. Настійно звертатися до кого-небудь, набридати комусь проханнями, вимогами і т. ін.

— Готова [канапка]?.. — Та… не знаю.. — По що ж ти ходив, коли так? — приступала до нього Софія (Л. Укр., III, 1952, 498);

Багато людей вибивало Андрієві очі за дрібні позички. Андрій метався і туди й сюди, мало не плакав, а нічого не міг вдіяти: всі на нього тюкали і приступали (Григ., Вибр., 1959, 231).

◊ Приступа́ти (приступи́ти) з [го́стрим] ноже́м до го́рла — настирливо вимагати чого-небудь, домагатися чогось; змушувати кого-небудь до чогось.

— А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Мирний, IV, 1958, 203).

4. перен., розм. Раптово охоплювати кого-небудь (про душевний стан, почуття, бажання і т. ін.).

[Кушнірук:] А що тобі, отамане, знову туга до серця приступає? (Вас., III, 1960, 19);

Знаю, що такий батько лакомий заплакати, бо до нього приступає тоді і втіха і жаль (Март., Тв., 1954, 209);

Твоя мрія швиденько полине.. І принесе з чарівної країни Краплю живої роси. І як приступить журба невсипуща Та до серденька твого, Тая росиця живуща-цілюща Буде живити його (Л. Укр., І, 1951, 61);

// безос.

[Одарка:] Задурив Марусі голову? Звів дівку з ума та й відсахнувся! [Микита:] Нехай собі дуріє, коли приступа! (Кроп., І, 1958, 75);

Зараз він мене втихомирив: «Коли вже так тобі приступило, друже, то добувай того півня» (Вовчок, VI, 1956, 292);

// Загрожувати комусь, наближатися до когось (про які-небудь неприємності, хворобу і т. ін.).

Астма душила його. Остатнього часу надто часто вона приступала до нього (Л. Укр., III, 1952, 513);

Помічати стали [гості], що я усе мовчком сиджу… Тоді напасть приступила… уразилися на мене, почали обносити (Вовчок, VI, 1956, 258);

// безос.

Незабаром і приступило до мене, нечистий знов наслав на мене оту Хаброню (Н.-Лев., III, 1956, 264).

Сон не приступа́є до кого — комусь не спиться.

Тікає сон од очей безталанних, не приступає ж і до щасливих (Н.-Лев., І, 1956, 160).

5. тільки недок., перен., рідко. Міститися біля чого-небудь, межувати з чимсь.

Де він [шлях] вбіга на гору та де вже улиці будинків купами до нього приступають, який же він гучний та людний! (Вовчок, І, 1955, 288);

Видно, як амфітеатр [гір] наближається до Дніпра, піднімається все вище та вище і приступає до самого Дніпра (Н.-Лев., II, 1956, 386).

6. діал. Наступати ногами.

Штани на нім задовгі так, що він мусив їх підкотити, аби не приступати ззаду зап’ятком (Март., Тв., 1954, 281).