притухати
ПРИТУХА́ТИ¹, а́є, недок., ПРИТУ́ХНУТИ і розм. ПРИТУ́ХТИ, хне, док.
1. Поступово тухнути, переставати горіти, світитися.
То притухав гніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина, то знов підіймав разом полум'я огневим язиком (І. Нечуй-Левицький);
Коли бомба чи снаряд розривалися зовсім близько, електрика враз притухала й починала миготіти (В. Кучер);
Усі стежили, як вогонь поглинав м'ясо, притух у тому місці, де пролилось вино, й забуяв з новою силою (С. Скляренко);
// Поступово переставати сяяти, блищати, світитися (про зорі, очі і т. ін.).
Аж притухли його чорні очі, а темне, смугляве лице стало ще темнішим (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Зменшуватися, послаблюватися в своєму вияві (про гнів, обурення); поступово зникати;
// Поступово заспокоюватися.
– Стривай, стривай! Якої пані Лашки? Напад, чи що, вчинила та завзята пані? – знов зацікавився старий, притухаючи в гніві (Іван Ле).
ПРИТУХА́ТИ², а́є, недок., ПРИТУ́ХНУТИ і розм. ПРИТУ́ХТИ, хне, док.
Починати тухнути, псуватися (про харчові продукти).
Значення в інших словниках
- притухати — притуха́ти 1 дієслово недоконаного виду переставати горіти; поступово зменшуватися розм. притуха́ти 2 дієслово недоконаного виду починати тухнути, псуватися розм. Орфографічний словник української мови
- притухати — див. гаснути Словник синонімів Вусика
- притухати — I -ає, недок., притухнути і розм. притухти, -хне, док. 1》 Поступово тухнути, переставати горіти, світитися. || Поступово переставати сяяти, блищати, світитися (про зорі, очі і т. ін.). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- притухати — 1. див. потухати 2. це пухлину Словник чужослів Павло Штепа
- притухати — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
- притухати — ПРИТУХА́ТИ¹, а́є, недок., ПРИТУ́ХНУТИ і розм. ПРИТУ́ХТИ, хне, док. 1. Поступово тухнути, переставати горіти, світитися. То притухав гніт, і на йому насилу тліла неначе синя вогнева горошина, то знов підіймав разом полум’я огневим язиком (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах